Перша “пекельна машина” спрацювала приблизно об 11.50 на розі вулиць Карла Маркса і Сєрова біля Академічного театру опери та балету. Наступна – об 12.20 перед будівлею Монтажного технікуму. Третя – на центральному вході до парку Глоби приблизно о 12.50. І, в решті решт, остання бомба вибухнула після 13.00 навпроти місця першого теракту. В усіх випадках бомбу заклали у сміттєву урну. Скидається на те, що злочинець рухався по певному маршруту, по колу.
Шлях між точками підриву (якщо рухатися по хронології) становить від 5 до 15 хвилин пішки. Це, а також той факт, що терорист не привів в дію всі пристрої одразу, може свідчити про те, що зловмисник хотів якомога краще розгледіти кожен вибух і його наслідки.
За інформацією джерел у правоохоронних органах, що просочилася у пресу, відомо: під час терактів використовувались дистанційно керовані пристрої без оболонки не дуже великої потужності. Це свідчить про те, що злочинець не мав наміру убивати, інакше б під час виготовлення бомб додав би у них шрапнель. Скоріше за все, йому було байдуже, чи постраждає хтось і як сильно. Адже він підривав бомби, коли поруч були люди. Унаслідок вибухів що найменше 29 людей отримали поранення.
Фотогалерея: Від серії вибухів у Дніпропетровську постраждали кілька десятків осіб
Зараз активно обговорюються версії, згідно яким події в Дніпропетровську інспіровані якимись силами (говорять як і про підлеглі владі спецслужби, так і про диверсантів від опозиції) задля дестабілізації ситуації у країні. Припущення цілком має право на життя, однак очевидно, що диверсанти (якщо то, звісно, вони) обрали не надто ефективний спосіб. Дніпропетровськ хоча і дуже “просунута”, але таки периферія. Задля ефекту загальнонаціонального масштабу, щоб якомога більше українців відчули себе у небезпеці, бомби мали б бути потужнішими, географія терактів – ширша і обов’язково зачіпала б столицю.
У даному ж випадку теракти локалізовані кількома кварталами у центрі Дніпропетровська. Чому? Ризикну припустити, що це своєрідна зона комфорту суб’єкта. Це добре знайома йому територія, можливо, він проживає геть поруч, а кожне місце, де він заклав бомбу, щось означає для терориста. Щось особисте.
Цілком імовірно, що це не перший його теракт. У листопаді минулого року хтось підірвав бомбу у смітнику біля будинку №52 на вулиці Карла Маркса (звідти кілька хвилин пішки до місця закладання “пекельної машини”, що 27 квітня вибухнула першою). Тоді загинув випадковий перехожий. Жертва – фіндиректор місцевої комструктури, тож від початку правоохоронці розслідували інцидент як замовне убивство. Однак згодом прокуратура, не розголошуючи подробиці, оголосила злочин терактом. Почерк дуже схожий: безоболонкова дистанційно керована бомба у смітнику у центрі міста.