Бог воплотився від Пресвятої Діви Марії в особі Ісуса Христа: Він проголошував Слово Боже, революціонував панівний у той час світогляд, в обмін за срібняки Його зрадив Юда, а Пилат засудив на страту через розп’яття, на вимогу юрби. Цій події передували переможний в’їзд Ісуса в Єрусалим, після чого Ісус усамітнився в Гетсиманському саду і станув сам-на-сам із Богом-Отцем, тоді він, як Боголюдина, ужахнувся від видіння чаші майбутніх страждань. Але Христос погодився, щоб сталася не Його власна воля, – а воля Отця. Він узяв на себе фізичні катування і муки приниження, щоб учні й Божий люд нарешті повірили в Нього й намагалися установити Царство Боже на землі.
Willy Fries (1907-1980) –Passion: Засуджений,між Церквою і державою.
Окликом на хресті «Отче, звершилося!» закінчується земний шлях Ісуса й починається дорога спасіння людського роду. Ісус, як переможець смерті, відкрив для нас ворота у вічне життя і забезпечив усім людям доброї волі спасіння. Христос залишив нам у вічний спадок свій хрест та Церкву, яка супроводжує людство на історичному шляху до спасіння у святості і стала невичерпним джерелом величної християнської цивілізації.
У ХХ столітті Україна також пережила свою національну Голгофу. Не раз вона зазнавала зради, пережила нелюдські катування, включно до геноциду Голодомором, були – й досі тривають – намагання позбавити українців їхньої національної гідності з метою їх повної ліквідації чи асиміляції в чуже середовище. І все це стало можливим за умов агресивної дехристиянізації.
Але скорбна, проте нескорена Україна зазнала також почуттів радості й духовного воскресіння. З тривалого катакомбного існування воскресла Українська Церква Володимирового хрещення – УГКЦ й УПЦ у формі УАПЦ та УПЦ КП, відродилися громади протестантських конфесій. Столітні визвольні змагання увінчалися політичним воскресінням Державності України, яку ми нині реалізуємо як суверенний, соборний і народноправний суб’єкт. Але Великдень – це не звичайне, щорічне обрядове свято тільки для побожних вір’ян. Він торкається усіх клітин нашої душі та шарів свідомості. Християнська віра – це не блаженне самозадоволення, це – активна постава, бо її послідовників, християн, зазвичай пізнають за ділами їхніми. Так казав засновник християнської спільноти – воскреслий Ісус.
Нині вся наша увага й турбота звернена теж до суспільних питань. Людина ж за своєю природою не індивідуаліст, вона – суспільна істота. Державні справи не можуть не цікавити громадян-християн. Основний закон держави і свобода віросповідання дають нам широкий простір до самоорганізації громадянського і,- що не менш важливо,- громадського суспільства. Цим простором свободи покликані користуватися насамперед миряни з власного покликання та внаслідок розуміння своєї місії, яка виповнює ті потреби суспільства, які неспроможний задовольнити державний апарат. Тим паче апарат, заражений людськими пороками.
Виборена державність і релігійна свобода є водночас викликом для всіх релігійно-світоглядних спільнот, в тому й для членів ОУН, і їхніх численних прибічників, вони – як віруючі миряни – покликані активно вибудувати нову спільноту. Світоглядно-моральна основа успішної демократії в Україні не виникає сама собою, нібито автоматично та раз і на завжди: вона постійно піддається різним небезпекам, її роздирають гострі суперечності й вона може втрачати на міцності, тому вона приречена до постійного оновлення.
Вільна й секуляризована держава, а в нас вона носить ще й рани агресивного безбожництва, існує та живе від передумов, яких держава не спроможна сама гарантувати. Відповідають за ці передумови головно культурні сили суспільства, насамперед релігійні та світоглядні спільноти. Релігія – це моральний цемент демократичного суспільства. Протягом століть нашої бездержавності Церква й християнська релігія були тими чинниками, які зберігали й визначали національну ідентичність українців, були живильним грунтом її духовної та матеріальної культури.
Релігія й Церква залишаються в Україні та у діяспорі світового українства ключовим суспільним і державотворним елементом, продуктивним началом соціального капіталу в державі. Вона – релігія – стимулює суспільну інтеграцію, загоює рани тривалого поневолення. Демократична й правова Україна потребує активної участі і творчого вкладу мирян, які черпають енергію на суспільну працю з джерела віри, надії, любові та особистої жертви.
Такі думки надихають нас у цей Великодній час, коли розіп’ятий людьми Ісус воскрес силою свого Божества, відтаквознісся нанебой сидить у славі праворуч від Отця. Христос залишив нам духовний заповіт і Церкву, яка почерез моральний авторитет мирян покликана оздоровити й освятити суспільство, побудувати мирне й справедливе духовне, культурне й соціяльно-економічне життя у країні. Вибори до національного парламенту, до якого ми готуємося з метою ґрунтовно змінити політичну владу в нашій країні на перспективнішу й спрямовану не на вибіркове, а на загальне національне добро, нехай проходять під знаком заповітів воскреслого Христа. Користуючись свободою вибору та правом обирати своїх представників у владі, орієнтуймося не лише на матеріяльні, а передусім на етичні цінності кандидатів у слуги народу.
Бажаємо усім вам, яким не байдужа доля вашої родини і Батьківщини, світлого празника Христового воскресіння, непохитної віри в краще завтра та оптимістичної надії на перемогу Добра, Правди й Справедливості над злом й силами лукавих світу цього.
Христос воскрес! Воістину воскрес! Воскресне й Україна!
Київ, 12 квітня 2012. Андрій Гайдамаха – Голова Головної Ради ОУН