Бо ж відтепер, поєднуючи набутий "печерським (чи "печерним"?) правосуддям" неабиякий досвід із добре знаними народом традиціями КДБ (наслідуванням яких торік публічно хвалився голова СБУ Хорошковський), влада зможе крутити дишлом під назвою "закон" куди успішніше, ніж раніше. І виключно у своїх інтересах. І, як завжди, європейській публіці розповідатиметься про подальший розвиток демократії по-українськи.
Ось, якщо коротко, номінальна чистина цієї справи.
21 жовтня Конституційний Суд, розглянувши подання Служби безпеки України щодо тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції "Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", оприлюднив своє рішення. Суд звернув увагу на те, що обвинувачення у вчиненні злочину "не може бути засноване на фактичних даних, отриманих незаконним способом, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина (крім випадків можливості обмежень, передбачених Основним законом України), з порушенням встановленого законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, а також не уповноваженою на це особою".
КС підкреслив, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть лише ті фактичні дані, які отримані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. А от "проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами або їх підрозділами, крім визначених у ч.1 цієї статті, заборонено". КС мотивує заборону тим, що проведення оперативно-розшукової діяльності на свій розсуд порушує не лише законодавчі положення, а й конституційні права і свободи громадянина: "Конституційний суд України вирішив, що… положення першого речення ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що звинувачення у скоєнні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, отриманих в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженої на те особи без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також отриманих шляхом вчинення цілеспрямованих дій з їх збирання і фіксації із застосуванням засобів, передбачених законом України про оперативно-розшукову діяльність особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності".
Перепрошую за велику цитату з резолютивної частини рішення Суду, але вона становить далеко не академічний інтерес. Хтось вважає, що це рішення спрямоване передусім на "відмазування" Леоніда Кучми і Ко – тепер майор Мельниченко не зможе вимагати від суду долучити до справи свої записи як докази провини тих чи інших посадових осіб. Але справа може за певних обставин торкнутися ледь не кожного громадянина, який потрапляє під приціл зрощеної із нинішньою владою (особливо на місцях) організованою злочинністю, але намагається хоч якось опиратися діям криміналітету.
Чому? Та тому що аудіовізуальні записи, зроблені людиною самотужки, хай навіть і випадково (бо ж у разі потреби легко доведуть, що ти діяв свідомо й цілеспрямовано: натиснув на відповідну кнопку), відтепер не будуть братися до уваги. Тим більше, якщо раптом твій бізнес обсіли рекетири чи бандюки погрожують убити дитину, а ти самотужки записуєш їхні дзвінки (бо місцеві мєнти одержують гроші у бандитському "общаку") – хай запис пройде 1000 міжнародних експертиз і буде визнаний автентичним, але це не доказ. Ба більше: вправні адвокати бандюковичів звинуватять тебе у порушенні прав їхніх клієнтів. Так само і в ситуації, коли злочинні дії проти тебе вчиняють самі мєнти чи слідчі прокуратури. Фіксуй скільки завгодно ці дії на відео – вони не будуть вважатися фактами, на підставі яких можна звинуватити правоохоронців у порушенні законів. А от тебе звинуватити можна у тому, що ти чи то на державну таємницю замах учиняєш, чи ще у чомусь.
Я вже не кажу про ситуацію, коли міліціонери б’ють на вулиці когось, а небайдужий перехожий знімає це на мобільник і… суд відхиляє цей запис, хоча там чітко видно всі обличчя. Ну, а щоб побитий "утішився", то можна звинуватити того самого перехожого – поставити його на "конвеєр", швиденько зізнається у чому завгодно…
І взагалі: навіть якщо злочинець-маніяк запише себе на відео чи то перед споєнням тяжкого злочину, чи то після, чи навіть у сам момент убивства, то такі відеоматеріали все одно не вважатимуться доказами.
Звісно, суто теоретично записи, зроблені спонтанно, без підготовки і за обставин "крайньої необхідності" навіть після цього рішення КС мусять вважатися доказами, але ж у нас усе залежить від того, як саме "печерське правосуддя" трактуватиме цю сакраментальну "крайню необхідність". І дуже мало шансів, що трактування це буде на користь простих громадян…
Іншими словами, використовуючи демократичний флер (захист прав людей! оборона Конституції!), чинна влада завершає добудовувати систему, в якій простолюд стане нічим, а можновладці та наближені до них будуть усім.