Раптом хтось не знає: хасиди – послідовники течії в юдаїзмі, яка народилася приблизно триста років тому в Україні. Одного з її засновників, рабина Нахмана поховано в Умані, відтоді це містечко стало місцем прощі євреїв, які нині приїздять переважно з Америки та Ізраїлю, так само, як Віфлеєм чи Єрусалим збирає звідусіль християн, а Мекка – мусульман. Кажуть іще, що євреї в Умані поводяться галасливо, порушують громадський порядок і ображають місцевих мешканців. Особливо це спостерігається на Рош-га-Шана, єврейський Новий рік, який святкується якраз восени. Святкується бурхливо, жваво, з надлишком. Я навіть здогадуюся, чим не догодили єврейські прочани свободівцям, хоча на моєму рідному київському масиві круглий рік бешкетує місцева гопота без жодних семітських рис на обличчі, й ніхто з політиків досі не кинувся захищати мої інтереси. А тут стільки добре організованої енергії, як виявляється, в рамках безстрокової кампанії «Умань – без хасидів». Ще трошки, й напишуть: «Україна – без євреїв».
Я переконаний, що в нормального українця при слові «єврей» має сама собою натискатися окрема кнопка, що вмикає режим подвійної обережності – не тому, що євреї якісь особливі (визнання цієї обставини були б таким самим расизмом), а тому, що кількість непорозумінь між євреями та українцями, які накопичилися впродовж тисячолітньої історії співіснування, цього вимагає. Але є ще одна причина. Навіть якщо залишатися на позиціях не політичного, а етнічного націоналізму (позиції, яку мені особисто важко поділяти внаслідок особливостей генеалогії), євреї станом на цей день є природними потенційними союзниками українців, утім як і кримські татари, поляки тощо. Бажано для підкріплення цієї сміливої, проте очевидної тези не заглиблюватися в часи Залізняка й Гонти, але події Визвольних змагань уже дають чимало прикладів, коли діячами саме українського руху ставали люди з характерними, ніяк не слов’янськими прізвищами. Кількох із них, що дивом вижили в усіх подальших випробуваннях долі, я встиг застати й можу засвідчити, що то була їхня свідома виношена позиція. Те саме стосується й нинішніх єврейських громадських діячів, які усвідомлюють себе як єврейські. Їхній український патріотизм – тверезий і дорослий – гідний наслідування. А якщо вже заглиблюватися, то можна послатися на перекази, що засновник хасидизму Баал Шем Тов був побратимом Олекси Довбуша, про що згадується в обох традицях.
Як може гикнутися Україні й українцям підтвердження, хай на локальному рівні, репутації вроджених антисемітів (репутації багато в чому штучної, свідомо сконструйованої), особливо пояснювати не треба. Ніякі обмовки, мовляв, ми не проти євреїв, а проти хуліганів і нахаб, тут не спрацьовують. Навіщо це «Свободі» – організації вертикальній, побудованій на дисципліні, – це вже питання. Можливе просте пояснення: «серцю не накажеш», а можливе складніше, яке змушує згадати повідомлення в деяких ЗМІ про те, що лідерів «Свободи» фіксували в президентській адміністрації, зокрема, в тій приймальні, де, як усім відомо, розподіляються гроші. Припустімо, це випадковість чи інформаційна качка, але я знову наполягаю: дружина Цезаря має бути поза підозрою, а в київській політологічній тусовці вже серйозно розглядається версія, що Тягнибока вирощують спеціально для Януковича в якості вкрай одіозного суперника на наступні вибори. Тоді все логічно, бо з таким партнером Янукович приречений на підтримку і Заходу, і Росії, і, врешті решт, на другий термін. Вітаю, приїхали.
Рядових членів «Свободи» про такий сценарій, звісно, не інформують, вони б дуже здивувалися. Що ж, хай згадають легендарний слоґан: «Бєй жидов, спасай Росію». Простенька задачка на логіку для тих, хто замислюється про наслідки своїх дій хоча б на крок наперед.