”Сенс війни, яка сьогодні триває на сході, бачиться нашим громадянам по-різному. Для одних це війна за незалежність України, її захист від агресії з боку північного сусіда. Для інших – війна незаконної влади із власним народом і, відповідно, боротьба з київською хунтою. Хтось сприймає цю війну як черговий перерозподіл власності українськими олігархами руками легковірних громадян, а для когось ця війна є лише елементом великої та кривавої геополітичної гри”, – заявляє Фролов.
За його словами, за всієї неповноти даного переліку можна говорити про надзвичайну багатоплановість та багатошаровість смислів цього конфлікту. „Найбільш концентровано та яскраво його особистісний сенс виявляється у відповіді на запитання: чи відомо мені, за що, власне, на цій війні маю загинути я чи хтось із близьких мені людей? Результати опитувань, проведених нашим інститутом у травні дають підстави вважати, що майже половина українських громадян такий сенс мають. Зокрема, поновлення призову на строкову службу до Збройних Сил України так чи інакше підтримали 51,1%, не підтримали – 33,5% опитаних”, – зазначає соціолог.
Читайте також: Відірватися від Москви
Він наголошує, що серед респондентів, у родинах яких є чоловіки призовного віку, рівень підтримки такого рішення є навіть вищим (54,3%), ніж серед тих, у чиїх родинах чоловіків призовного голову немає (49,7%).
„Тобто за 23 роки незалежності система суспільного виховання таки сформувала патріотів. Загалом, нічого дивного. Завжди під час війни одна частина громадян демонструє готовність до війни, інша – неготовність і небажання воювати. До речі, у 1941 році, як засвідчують архівні документи, в СРСР тих, хто попри ура-патріотичну радянську пропаганду намагався уникнути призову, було чимало. Наприклад, по Харківському військовому округу станом на 23 жовтня 1941 р. прибуло лише 43% від загальної кількості призваних”, – додає соціолог.
Більше читайте в інтерв’ю Тиждень.ua Війна всередині нас. Як українці сприймають події на Донбасі