Так, у Києві успішно відбулись чергові раунди переговорів між Україною та Євросоюзом щодо підготовки договору про утворення зони вільної торгівлі та щодо лібералізації візового режиму. У рамках роботи Комісії із стратегічного партнерства «Україна – США» пройшли експертні слухання «Демократія та верховенство права в Україні», а у Дипломатичній академії у форматі «Київ – Брюссель» (завдяки відео мосту) фахівці обговорювали проблематику співпраці між Україною і НАТО. І чи не вперше. Усі західні учасники переговорів, слухань та дискусій підтвердили: так, в Україні спостерігається згортання демократії, імітація боротьби з корупцією, законодавство використовується для боротьби з опозицією. Так, в Україні звужується незалежне інформаційне поле, а централізація влади унеможливлює нормальне функціонування місцевого самоврядування. АЛЕ – Євросоюз продовжує переговори з Україною по зоні вільної торгівлі, а НАТО – поглиблює з Україною співробітництво у боротьбі з відмиванням грошей, міжнародним тероризмом, контрабандою зброї, наркотиків та незаконною торгівлею людьми, і готова до спільних з Україною дій ц боротьбі з морським та електронним піратством та знешкодженню радіоактивних і хімічних відходів.
То що, це сумнозвісна «політика подвійних стандартів» з боку Заходу?
Здається, не тільки і не стільки, якщо уважно проаналізувати параметри підготовки та укладання міжнародних угод, наприклад, договорів про створення зони вільної торгівлі та політичну асоціацію «Україна – ЄС». Отже, у разі подолання технічних труднощів та непорозумінь по секторах економіки, угода про зону вільної торгівлі вступить у силу після того, як її ратифікують Європейський парламент та Верховна Рада України. Це станеться по тому. як документ підпишуть Президент України та Президент Європейської комісії. Враховуючи серйозну фінансово-економічну кризу усередині Євросоюзу, європейська економіка потребує нових капіталовкладень і вливань «свіжої фінансової крові». І таку «кров», належним чином «прочищену» у кіпрському офшорі, можна знайти в Україні. А також – у Росії: у разі створення зони вільної торгівлі «Україна – ЄС», акредитовані в Україні російські (і не тільки) потужні компанії спокійно зайдуть на європейський ринок. Тим більше, що і вітчизняні, і російські олігархи чудово розуміються на усіляких схемах розміщення капіталу та інвестування тих галузей європейської економіки, які їх цікавлять. А зараз ще і ціна на власність в ЄС падає, знову-таки – криза, аби продати…
Тепер щодо політичної асоціації України в ЄС. Згідно правил Євросоюзу, текст договору має бути перекладений на мови народів, які мешкають в ЄС, і цей документ має бути ратифікований більшістю національних парламентів держав – членів Євросоюзу. І тут уже час грає на руку чинній українській владі: по-перше, навряд чи більшість законодавчих органів влади у країнах ЄС, знаючи про проблеми з демократією, верховенством права тощо в Україні, буде голосувати «за». По-друге, враховуючи кількість, м’яко кажучи, не про-українськи налаштованих держав у старій і новій Європі, можна уявити, що більшості може і не бути ні через рік, ні через десятиліття. Але це саме та ситуація, котра цілком влаштовує офіційний Київ, чинну владу: можна не перейматись за демократію, можна спокійно продовжувати суди над опозиціонерами і тими, хто «не з нами», можна обіцяти впровадження європейських стандартів у життя України – і при цьому займатися своїми справами і вивчати ринкові пропозиції ЄС. Адже саме зона вільної торгівлі з Євросоюзом, а не політична асоціація з ЄС, цікавить чинну владу у першу чергу! Здається, і чинних європейських чиновників і фінансистів також…
Співробітництво «Україна – НАТО» також на сьогодні зупинилось на практичних питаннях, на конкретних проектах. Адже Альянсові, котрий «загруз» у Лівії і через ту саму Лівію погіршилися взаємини між окремим членами НАТО, не завадять техніка (вантажні літаки), військові експерти (ліквідатори радіоактивних та хімічних речовин, медики), які братимуть участь у міжнародних операціях. Потрібні не просто люди, а професіонали, яким можна платити менше, ніж їхнім американським або польським колегам за ризиковану працю. І це не провина НАТО, просто Україна так себе поставила, і демонструє неповагу до власних кваліфікованих кадрів, і то не лише у військовій сфері. Не буду тут нагадувати про «еміграцію інтелекту» тощо…
Так, судячи з виступів євро парламентарів, керівників ЄС і НАТО, усі добре розуміють, що відбувається в Україні. Але вони бачать і те, як байдуже до перебігу подій ставиться більшість українців, як відсторонено реагує – якщо взагалі реагує – суспільство на витівки олігархів, депутатів та їхніх «мажорних» дітей, як спокійно ставляться до бруду на вулицях і у будинках населення. А отже, мабуть, справа – в українцях? Більшість з нас так і не зрозуміли: принцип «моя хата з краю» на початку ХХІ століття перетворює Україну на європейське (чи то євразійське) гетто.