Утім, не так сам факт убивства є знаковим – зрештою, в нинішній Москві регулярно когось убивають наймані кілери, – і навіть не те, хто є замовником – родичі Кунгаєвої, Рамзан Кадиров, влада Росії (яка боялася, що він почне раптом розповідати правду про ту війну) чи побитий Будановим у тюрмі кримінальний авторитет. Знаковим є те, яким антуражем був обставлений похорон Буданова, як був обставлений його останній земний шлях.
У Росії про це було небагато коментарів – передусім в Інтернеті, де все ж існують острівці свободи, – та на радіо «Эхо Москвы». В Україні ж, на жаль, мало хто звернув увагу на символіку цього похорону. А даремно – бо йдеться про зліпок панівних настроїв у певному сегменті суспільства та – що найважливіше – в армії, поліції і владних органах.
Отже, поховали Буданова на міському цвинтарі підмосковних Хімок. Участь у церемонії похорону взяли понад тисячу осіб. Труну з тілом екс-полковника присутні проводжали оплесками, а з натовпу лунали вигуки, що вбитий – герой. Люди також скандували: «Слава Буданову!» Поки похоронний автобус з тілом екс-полковника їхав Ленінградським шосе, поліцейські, розставлені вздовж траси через кожні 50 метрів, віддавали йому честь.
На місце похорону на труну чекали військовий оркестр і почесна варта з автоматами, вислані на місце події Військовою комендатурою Москви. Офіцери несли перед труною на атласних подушечках нагороди Буданова – Орден Мужності і медалі, яких екс-полковника позбавив суд, – (потім ці нагороди були покладені біля труни). Під звуки траурного маршу, виконуваного військовим оркестром, труну внесли на територію кладовища на руках вісім чоловіків з офіцерською виправкою, яких супроводжував військовий ескорт. Цей ескорт здійснив три залпи в повітря. Крім того, під час поховання Буданова біля могили знаходилася почесна варта курсантів з державним прапором Росії і пов’язаною на ньому чорною стрічкою.
Отець Міхаіл, який відспівував Буданова, а раніше, поки він сидів у в’язниці, їздив до нього на побачення, проголосив, що «ми набули нового святого», який на небесах разом з Алєксандром Нєвськім і Дмітрієм Донскім «буде молитися за всіх нас». Віце-спікер Держдуми Владімір Жиріновський, у свою чергу, порівняв вбивство Буданова з убивством Сергєя Кірова і заявив, що це був «виклик всьому російському народові». Він заявив, що його партія буде вимагати реабілітації Буданова і присвоєння його імені одній з вулиць Москви та додав, що обурений зухвалим вбивством колишнього полковника, називаючи це «викликом держави і влади». На думку Жиріновського, «зараз наші спецслужби отримають вказівки щодо знищення всіх антиросійських сил». В такій же стилістиці виступав перед присутніми на похоронах і лідер забороненого Руху проти нелегальної імміграції Алєксандр Бєлов.
Ну, а те, як супроводили в останню путь екс-полковника певного роду коментатори в Інтернеті, засвідчує хоча б цей запис у «Живому журналі»: "Слід пристрасно бажати розплати з усіма, хто причетний до вбивства. Любов до Батьківщини ніяк не може обійтися без ненависті до її ворогів. Ненависті, коли в ім’я життя допустимо знищувати ворогів тотально, стираючи їх з історії. Якщо ми будемо щось там мимрити, у нас не залишиться героїв – ми віддамо всіх їх… Ставлення до полковника Буданова зумовлює всі без винятку життєві і політичні позиції. Хто проти Буданова, той проти Росії. Хто радіє цього вбивства – найлютіший ворог нашої країни і роду людського. Хто каже про «відплату», гідний шибениці… Це наша провина перед Росією – ми не вберегли російського героя. Тому що терпимо над собою владу нікчем. Один посадив Юрія Буданова, інший випустив з ув’язнення, давши пожити на волі рік. Чому ми терпимо цих карликів над собою?.. У пам’ять Юрія Буданова ми повинні знести цю ганебну владу». І підпис – А. М. Савельєв
А тепер – закономірні запитання.
Військові почесті засудженому на 10 років (випущений на волю умовно-достроково півтора роки тому), позбавленому військового звання й нагород персонажеві – це як? Ініціатива московського військового коменданта, начальника училища, звідки прислали курсантів, чи щось інакше? А звідкіля взялися нагороди, яких Буданов був позбавлений? Чому вони були «вписані» у церемонію військових почестей? Чи судові рішення нічого не варті для російської армії та її командного складу, відтак вона не демонстративно підкоряється російським законам? А де міністр оборони? Чому він негайно не звільнив тих, хто вислав оркестр і почесну варту на похорон Буданова? Чи він згоден із тим, що це – «герой Росії»? А чому не тупотить грізно ногами верховний головнокомандувач, він же президент і «модернізатор» Мєдвєдєв?
А на додачу – з якого дива виставлені вздовж останнього маршруту екс-полковника поліцейські (теж своєрідний почесний караул) брали під козирок? Це зі своєї волі кожному умовно-достроково випущеному із тюрми вони віддаватимуть такі почесті? Чи за наказом начальства? А чим тоді це начальство відрізняється від вуркаганів, і кого в Росії захищає така поліція?
Отже: або в Росії силові структури не підкоряються своєму командуванню (в тому числі й верховному), або це командування вважає Буданова героєм. Але так чи інакше, расизм, шовінізм та імперський дебілізм – це питомі ознаки світогляду силовиків Російської Федерації, офіцерів та рядових, принаймні, їхньої значної частини. Звідси випливає й третій варіант пояснення ситуації: «верхи» не хотіли конфліктувати з «низами», Мєдвєдєв вирішив, як тепер говорять, «з’їхати з теми». Та це означає тільки часткову керованість армії та поліції вищою владою і зайвий раз засвідчує поширеність шовіністичних настроїв серед людей у погонах.
Інше свідоцтво правильності таких висновків – записи в Інтернеті, подібні до наведеного вище. У Росії дуже суворе антиекстремістське законодавство, при цьому під рубрику «боротьби з екстремізмом» можна підвести будь-які дії проти опонентів чинного режиму. Але прихильники «вєлікой Росії» спокійно закликають однодумців – і виступають під своїми іменами, не криючись – до насильницького скинення чинної влади та терору проти певних етносів і проти незгодних із ними росіян. І де грізна ФСБ? Де арешти і судові процеси – як це було в інших випадках, коли хтось смів в Інтернеті висловлюватися проти влади чи ображати «вєлікій російскій народ»? Тиша…
Юлія Латиніна, знана російська публіцистка, написала з приводу вбивства Буданова, ще до його похорону, так: «Ім’я полковника Буданова стало знаковим, і якщо є щось більш ганебне, ніж злочин Буданова, – так це реакція на цей злочин з боку російських патріотів. В історії людства були воїни, які здійснювали геройські вчинки, але при цьому ще ґвалтували і вбивали. Але Буданов – єдиний, хто був проголошений героєм за те, що тільки ґвалтував і вбивав. Ніяких інших героїчних вчинків, крім зґвалтування і вбивства Ельзи Кунгаєвої, за ним не водилося. Ну, там ще дрібниці: недоведене вбивство трьох чеченців (Буданов забрав їх з машини, коли стояв в Дуба-Юрті, а через місяць їх тіла, жахливо понівечені, були виявлені в Тангі-Чу), кидання гранати в грубку товаришам по службі тощо». А закінчує свої міркування Латиніна парадоксальним, на перший погляд, висновком: «Якби в Росії була держава, то Буданов отримав би двадцять років за вбивство і зґвалтування, і його ніхто б не вбив".
Та парадокс тут є тільки на перший погляд. Бо і справді: вбивця та ґвалтівник у нормальній державі навряд чи вийшов би на свободу умовно-достроково, а вийшовши через двадцять років, не став би об’єктом кривавої помсти з боку невідомих замовників, які чи то бояться розголосу правди про Другу чеченську війну, чи то взяли на себе функції де-факто відсутнього у Росії правосуддя. До цього слід додати, що якби в Росії існувала держава, то похорон убивці і ґвалтівнику не організовували б з військовими почестями. А оскільки держави в Росії справді немає, замість неї є зграї «кремлівських чекістів» і їхніх дрібніших партнерів-конкурентів, то і похорон Буданова, і настрої у силових структурах виглядають цілком логічно.