Типова ситуація – людський колектив охоплений панікою. Рев, галас, кожен воліє робити щось неповторно своє. І раптом з’являється ВІН! З виглядом людини, втомленої цим шоу безпорадності, він дає по мармизі найгаласливішій особі, нависає над колективом і тоном, що не терпітиме суперечок, рече: робимо те, те й те. І диво – з облич людей зникає жах. Вони завзято кидаються до роботи. У їхніх очах віра! Вони не самі! Він врятує! Він знає! Він може! Не те дивно, що такі люди з’являються і керують, часто-густо не перебираючи засобів. Дивно те, з якою готовністю маси людей ладні коритися. Готові, аби хтось думав, зважував ризики та вирішував ЗА НИХ. Хіба не цього жадає вся країна від своїх керманичів?
Потреба в месіях
11 Лютого 2011, 12:21