До сьомого коліна?

Таксист (як він сам сказав) був вірменин. Українською він тямив не дуже, російською, в принципі, теж, але всю дорогу говорив про політику, що притаманно багатьом таксистам нашої славної столиці. «Вот смотрітє: зачєм чєловєк воруєт?» – спитав він. Я не знав. «Для дєтєй», – пояснив таксист. Я знизав плечима. «Так от, мєня би в Вєрховний Рада, так? Я би одін закон прінімал, только одін!». Я подивився очікувально. І таксист пояснив. «Украл? Іді, гуляй! А твой рєбьонок посадітся в тюрьму». Я не знав, що відповісти, хвилин двадцять. І тільки вже біля дому спромігся: «Я про вашу ідею напишу». Таксист не здивувався: «Давно пора».