Там бігають коти великими зграями. На дзвінкий стукіт виделки об тарілку вони збігаються звідусіль. Там вузькі вулички, які стікають кам’яними струмками вниз до набережної. Там шепіт води зливається зі скрипом старих яхт. Там візантійський храм загубився в коридорах і підземеллях ранньосередньовічної фортеці. Але це ще сон, який закінчується тоді, коли у цих вуличках починає лунати голос муедзина. Тоді все зникає й водночас лише починається. Десь там за сотні миль по діагоналі через море єгиптяни борються за свої права. Чи їхні муедзини пропускали час молитви в розпал протестів? Голос оповісника стих. І знову все спочатку.
Сон наяву
24 Лютого 2011, 13:50