Минулих вихідних в Ірпені відбувся фестиваль патріотичної пісні «Гайдамака.UA». Чомусь саме ця подія викликала потужну негативну реакцію всіх антиукраїнських кіл. Реакцію таку принципову й затяту, що метою її можна було вважати зрив фестивалю будь-якою ціною. Спочатку було оприлюднено текст відкритого листа депутата Партії регіонів В. Колісниченка керівникові Служби безпеки України В. Хорошковському з настійливою рекомендацією перевірити фестиваль на наявність пропаганди нацизму, фашизму, ксенофобії та інших ідеологій і термінів, якими так люблять маніпулювати вороги національного відродження. Добре, що не антикомунізму та міжнародного тероризму, бо чому б і ні? Я був на цьому фестивалі, брав у ньому участь, виступаючи у складі свого гурту. Можу, поклавши руку на серце, засвідчити: жодного з тих явищ там і близько не було. Чому панові Колісниченку було не додати до свого доносу ще торгівлю наркотиками та дитячу проституцію? Але виглядає, що для «пана та компанії» український патріотизм є набагато більшим злочином.
З великим задоволенням зустрів я на фестивалі багатьох прогресивно мислячих людей, яких давно вже не бачив разом. То, може, саме ця єдність українців та громадян, яким по-справжньому не байдужа майбутня доля країни, і є тим явищем, якого так боїться обрана бідним зневіреним народом група спільників господарчого дерибану, що бажає керувати народом, навіть мови якого не знає.
Звичайно, підкоривши собі всі владні та юридичні структури, можна протягти будь-який абсурдний закон. Між іншим, який поставить іноземну мову на рівні державної. Який це матиме ефект на майбутнє країни, компанії байдуже. Щоб урвати свій шмат сьогодні, а там – хоч потоп.
Політична сила, що вдається до маргінальних провокацій із використанням кримінальних елементів, не є новою в історії. Тим прийомом користувалися, йдучи до влади, і більшовики в Росії, і фашисти в Італії, і націонал-соціалісти в Німеччині. Користуються і нині менш «розкручені» маргінальні партії. Така акція відбулася на фестивалі в Ірпені. Як нам повідомила преса, півтора десятка гопників, озброєних бітами та арматурою, вчинили напад на організаторів фестивалю, завдавши тяжких тілесних ушкоджень. Міліція, як властиво добре організованій структурі, діяла відповідно до традиції: організовано зникла з території в момент провокації і не поспішала затримувати гопників, захоплених у полон охороною фестивалю. Скажете, це випадковий інцидент? Не вірю. З огляду на типові дії представників правоохоронних органів напрошується висновок, що це організована провокація, справа рук тієї самої політичної сили, яка «наїжджала» на організаторів фестивалю раніше в пресі.
Чого домагалися цим тиском? Залякати організаторів і гостей фестивалю? Спровокувати до захисту, щоб потім інкримінувати злочин? Видно, що компанія, яка організувала акцію, очікує на реакцію, відповідну своєму типу менталітету. Людину, яка має віру та ідею, не лякають ці примітивні прийоми. А таких щонайменш півкраїни! Поки що розсіяних у різних сферах діяльності. Але у відповідь на
агресію зберуться та організуються швидше і діятимуть не силовими, а цивілізованими методами.
Побити, знищити, посадити, залякати – це методи, що живуть у ментальності людей, вихованих у радянському концтаборі. Стукачів, слідчих, охоронців, катів та їхніх дітей, яким важко відчути сором за дії батьків. Еволюцію не можна зупинити. Її можна затримати на кілька років (а часом десятиліть), відкинувши народ назад у розвитку порівняно з іншими. А потім час неодмінно візьме своє, викинувши «гальма еволюції» на смітник історії.
Ось такі враження і такі думки після фестивалю патріотичної пісні «Гайдамака.UA». А могло би бути так чудово: без алкоголю, наркотиків, шансону, попси, маргінесу та агресії. І, звичайно, без усіх тих фантомів, що примарилися авторові оприлюдненого доносу. (Цікаво, чому оприлюдненого? Адже доноси мають бути таємними.)