Кожного року Україна відправляє у будинки для пристарілих або психіатричні лікарні близько 600 підлітків – «дітей з особливими потребами» (синдром дауна, легка форма шизофренії, аутизм, дцп, тощо). Саме таким чином державна система «вирішує» проблему соціальної адаптації випускників дитячих будинків – дітей, яких цивілізований світ визнав «альтернативно-обдарованими».
Більшість цих дітей не є хворими – вони педагогічно занедбані, проте обдаровані безцінним даром відкритого серця і… таланту. Світ знає таких «альтернативних» геніїв: Ван Гог, Бетховен, Моцарт… У всьому цивілізованому світі, на відміну від України, для них створені механізми співіснування та соціальної реалізації. Ставлення до них є свідченням рівня цивілізованості суспільства.
30 квітня в рамках благодійного концерту «AVE MARIA» у Будинку органної та камерної музики небайдужі меценати та благодійники закладуть фундамент першого в Україні «Центру мистецтв» для альтернативно-обдарованих дітей позбавлених батьківської опіки. Це буде творча майстерня для розвитку дітей з особливими потребами в царині малювання, танцю, співу, ремісництва. А найголовніше – для них будуть створені умови для вільного спілкування зі світом «звичайних» людей, що за твердженням обізнаних, набагато потрібніше нам самим. Адже вони роблять нас добрішими та відкривають наші серця.
Про особливості творчого і духовного виховання «дітей з особливими потребами» в Україні в інтерв’ю розповідає пан Олексій Севрук.
Як зароджувався цей проект? У чому його місія та соціальне призначення?
Займаючись благодійністю і багато буваючи в дитячих будинках я особисто зрозумів, що ті проблеми які там існують неможливо вирішити просто коштами та будь-якою іншою матеріальною допомогою. Проблема не в самих дитячих будинках, а в суспільстві. І вона лежить у духовній площині. І я відчув необхідність зробити таку акцію, яка б донесла цю ситуацію в Україні до кожного. Спілкуючись з різними благодійниками та меценатами, громадськими організаціями і благодійними фондами ми вирішили зробити подарунок усім тим, хто опікується дітьми та їхньою долею, а також залучити й тих, хто цим ще не займається.
Я для себе зрозумів, що благодійність є частиною мого життя. І я поступово помічав як безпосереднє спілкування з дітьми з особливими потребами впливала на моє духовне становлення. І з’явилось таке бажання – поділитись. Спробуйте! Для кого це перший крок, як мінімум – прийдіть на концерт. Усі виконавці працюватимуть безкоштовно. Люди співають у стані внутрішнього служіння, а зовсім не на публіку. В особливому стані перебуває й сама аудиторія та соціально активні й високо духовні люди. В будинку органної музики створена атмосфера, яка сприяє внутрішнім глибинним катарсичним переживанням. Те ж саме відчуває людина в процесі спілкування із дітьми з особливими потребами. А ці відчуття та переживання, переконаний, – є необхідною частиною творчого і духовного розвитку кожної особистості. Я й популяризую цей концерт для того, щоб залучити якомога більше людей до можливостей власного перевтілення.
У всіх дитячих будинках обмежені можливості для творчого і духовного розвитку?
У всіх школах ці можливості обмежені – не лише у дитячих будинках. Але якщо говорити про дітей з особливими потребами, то у них таких можливостей піти в театр чи в кіно – набагато менше. Фактично наш концерт – це для них єдиний шанс побувати в такому красивому залі на концерті – це враження на все життя.
Ви опікуєтесь дітьми лише з Києва та області чи й з інших регіонів України?
Переважно ми працюємо з будинками, які знаходяться за 300-400 км. від Києва. І там набагато важче працювати. Будинки у Київській області якось більш-менш забезпечені – і матеріально і увагою, а ось у віддаленіших районах – там проблеми. І дивлячись на це певна група волонтерів, зустрілись, вхопились за руки і сказали – «ми зробимо благодійність популярною!»… так воно і сталось. Але на жаль переважно ця благодійність сьогодні не системна і не свідома. Люди просто приїздять в будинки до дітей і не знають що їм конкретно робити – що було б найефективніше. Та комунікація з дітьми, яка базується на «подачках», розбещує і дітей і гостей. Люди приїжджають, дарують подарунки і все. Так дитина виростає із враженням, що всі їй мають щось постійно дарувати.
Чим відрізняється ваш проект, що вкладаєте ви у комунікації із «альтернативно-обдарованими дітьми»?
Окрім класичної матеріальної підтримки ми створюємо у дитячих будинках «творчі майстерні». Ми їм даруємо так звану «вудочку»… для того, щоб діти навчались ремеслам самостійно, а після виходу з дитбудинку – отримали професійні навички та мали шанс вижити. В майстернях вони працюють і отримують робітничі спеціальності. Особливо долучаються до розвитку так звані експресивні, а значить – талановиті діти. В Україні їх сприймають як проблемних та після дитбудинків відсилають у «дурдом». На жаль в нашій державі такі діти з одного «баласту» суспільства перетворюється в інший. А ціль мого проекту – дати таким їм шанс повноцінно інтегруватись у суспільне життя через творчість та самореалізацію.
Дуже багато прикладів з історії, коли на становлення світової культури та історію розвитку усього світу впливали саме люди з вадами: Ван Гог, Бетховен, Висоцький, Смоктуновський… усі ці люди мали відхилення від норми – тобто були «з діагнозом». До речі сьогодні визнано, що найкращими майстрами 3D візуалізації є люди з «хворобою дауна».
За кордоном їх вважають «альтернативно-обдарованими дітьми». В Голландії є цілий район та містечко, де живуть тільки «дауни». Люди до них їздять, спілкуються, у них своя комунікація – вони самі себе забезпечують необхідними ресурсами. Там створені умови для того, щоб діти працювали – у тому числі і творчо. І музикантам і художникам – усім їм створені умови для соціального і творчого розвитку. А в нас ці діти – ізольовані від світу та від можливостей вільно розвиватись.
Ви знаєте, я також знаю цих дітей не з розмов, а з власного досвіду. Від народження і до 17 років мене «виховував» мій рідний дядько – хлопчик із «синдромом дауна» і рівнем своєї людяності я завдячую саме йому. Я знаю зі свого власного досвіду якої духовної чистоти ці люди. Мені здається, що їхні душі в «звичайних» людей не втілюються, бо «нам» доводиться жити подвійними стандартами, пристосовуватись до недосконалого світу. Їхня чистота не терпить духовного лицемірства… Він до речі також був альтернативно-обдарованим – відтворював з телевізора по пам’яті футболістів різних країн світу та зірок радянської естради. Ніхто з нас так точно запам’ятовувати іноземні імена та зовнішній вигляд незнайомих людей не міг.
Якби на той час поруч із ним був спеціаліст – хто знає, які б іще таланти у ньому розкрились. І послужили б усьому світу. Так, вони мають інше сприйняття реальності – вони абсолютно позбавлені шаблонів та ярликів, вони щирі та безпосередні. Їхнє сприйняття світу відрізняється від нашого – у нас у кожного є свої шаблони і правила – у них цього немає. Тому спілкування з ними – розвиває. Якщо ми любимо цю людину, спілкуємось з нею, даруємо їй свою увагу та турботу – вона ділиться з нами своїми знаннями. Вони альтернативно розвинені – якщо ми не будемо з ними спілкуватись, ми ніколи не дізнаємось того, що знають вони.
У ході реалізації нашого благодійного проекту у мене народилась така концепція – не ми їм допомагаємо, а вони нам. Це вони впливають на нас і розкривають наші додаткові можливості духовного і творчого розвитку. Коли я по можливості підтримую цих людей, я знаю, що сам момент спілкування з ними – зцілює. Тому я постійно ініціюю корпоративні відрядження працівників різних компаній, волонтерських груп та студентів (майбутніх психологів та педагогів – ред.) в такі будинки для простого спілкування. Відвідувачі проводять для дітей художні майстер-класи, спортивні ігри, разом з ними готують їжу та багато іншого. Я це називаю гуманітарним туризмом. Але важливо також попередньої навчити людей з чим вони матимуть справу, адже необхідно, щоб емоції нових гостей були екологічними по відношенню до дітей, а це без підготовки важко – вони вражають. Люди приїжджають і висловлюють жалість, а їх не треба жаліти – їх треба любити.
Отже мова тут йде про двосторонню комунікацію. Дітей з особливими потребами ще в радянські часи поховали від суспільства і роблять з них фабрику для знищення. У всьому світі таких людей 2,5 % і саме ставлення суспільства і кожної окремої людини до них свідчить про культуру і соціальне самовираження країни загалом. Одна людина проникається почуттями до них, інша – намагається уникати спілкування. Я знаю таких людей, і вважаю їх духовно неповноцінними людьми – вони просто не знають, що втрачають!
В теологічних працях юдаїзму, християнства, мусульманства та інших конфесій дуже багато про це говориться. Згадаємо – «вдови й сироти нам дані для того, щоб ініціювати в нас безумовну любов».
Розкажіть про ідею створення «Центру мистецтв» для дітей з вадами. Де і в якій формі він існуватиме, коли плануєте його створити? І що він дасть цим дітям?
За час спілкування з дітьми, я побачив, що проста з ними комунікація – це добре, але не зовсім ефективна. І я вирішив створити «Центр мистецтв» для альтернативно-обдарованих дітей. За статистикою у кожному дитбудинку від 3 до 6 дітей – це потенційні художники. А відомо, що в таких закладах немає умов для повноцінної творчості. Гуаш, акварель – і все. А їм потрібні мольберти, художні студії, керамічні майстерні. Згадайте Ван Гога і його твори – хто він був, і хто він тепер для світу. Але у митця був старший брат, який його підтримував…
Я хочу показати, що художні твори таких дітей – це високе мистецтво. Ці люди можуть стати самодостатніми й конкурентоспроможними художниками, творче надбання яких буде мати реальну матеріальну цінність. Я хочу показати, що вони митці. Багато мистецтвознавців та художників вже високо оцінили художнє надбання наших дітей.
Крім малювання і пластичних мистецтв там будуть театралізовані постановки і танці – тобто усе те, що розвиває дитину. Туди фахівцями відбиратимуться ті діти, які можуть отримати успішне майбутнє завдяки своїм творчим здібностям. Дуже багато митців і творчих людей бажали б поспілкуватись і попрацювати з ними. Але не завжди є така можливість. Тому зібравши їх в одному місці ми створимо можливості для комунікації різних верств суспільства. І студенти, і викладачі, і митці, і бізнесмени – багато людей вже тепер їздять в дитбудинки – а в подальшому ми б хотіли мати стабільну систему творчих комунікацій. Це буде такий собі творчий взаємовигідний процес, в якому художник розвиває дитину, а дитина – художника. Багато фахівців, художників, арт-терапевтів, психологів та педагогів приїздять до дітей і малюють разом з ними. Вони знаходять спільну мову. Хоча вона там фактично не й потрібна. Те що трапляється між цими дітьми та людьми у творчому середовищі – це потужний енергетичний ефект, який стовідсотково вплине на розвиток суспільства загалом.
Такого центру ще немає в Україні?
Так, це буде перший подібний заклад на національному рівні, спрямований на творчий розвиток дітей з особливими потребами. З дитиною буде приїжджати вчитель – без супроводу такі діти не можуть їздити. До речі для вчителів буде своя навчальна програма. В Україні сьогодні накопичено таку кількість педагогічних матеріалів з виховання дітей з вадами, але усі вони не використовуються на практиці. В державі не існує жодного ефективного методологічного центру для вчителів з альтернативної педагогіки. Переважна більшість вчителів з регіонів зі своїми мізерними зарплатами і не озброєні новітніми знаннями про феномен цих дітей абсолютно не вмотивовані працювати ефективно і розвиватись. Тому тут ми створимо середовище для активних вчителів з метою передачі найновітніших педагогічних технологій з цієї сфери. Є звичайно люди, які до речі приїдуть на концерт у Київ, які готові розвиватись – і вони будуть нашими агентами доброї волі у своїх дитячих будинках. І саме вони вплинуть на моральний стан в будинках. В майбутньому на базі «Центру мистецтв» будуть відпрацьовані практичні навчальні методології, які зможуть бути інтегровані в інші дитячі центри за різними навчальними напрямками, зокрема, в центр військово-спортивного виховання, центр прикладної математики та фізики, центр сільського господарства та садівництва, центр ремісничих та робітничих спеціальностей.
Є вже концепція щодо юридичного статусу «Центру мистецтв», його основної ідеї та місця розташування. Цей творчий осередок має забезпечити безкоштовне стаціонарне навчання в Києві для 200 дітей-сиріт з усіх регіонів, заочне та дистанційне навчання для 1000 дітей протягом 1 року, художні курси для дітей з багатодітних сімей Києва та області. «Центр Мистецтв» створить в інтернатах творчі майстерні, забезпечить фінансування та розвиток у них гуртків народних ремесел та зрештою зверне увагу суспільства на сиріт та на їх духовне виховання.
А що на сьогоднішній день вже зроблено в напрямку створення «Центру мистецтв»?
Ведеться активна робота за декількома напрямками: культурно-просвітницька діяльність (концерт «AVE MARIA» та інші заходи), робота зі створення свідомих та ефективних волонтерських груп, «Школи волонтерів» та проекту «Дивовижний автобус» і третє – розробка технічних та методологічних документацій та практичних здобутків для «Центру мистецтв».
По-перше, на сьогоднішній день відпрацьована система дистанційного навчання дітей шляхом функціонування так званих «творчих посольств», в яких з дітьми працюють арт-терапевти, художники, психологи та фахові педагоги. По-друге, практична робота на базі десяти дитячих будинків дала можливість відібрати близько 50 обдарованих дітей, з якими є сенс працювати в пластичних мистецтвах. Далі, в процесі роботи зібрано команду професіоналів, яка може і хоче ефективно працювати з цими дітьми. Створені стабільні волонтерські групи для регулярних відвідувань дитячих будинків. Професіоналами та спеціалістами відпрацьована на практиці базова навчальна система майбутнього «Центру мистецтв». Також проводиться робота з популяризації самої ідеї та залучення нових людей.
На останок розкажіть про благодійний концерт «AVE MARIA», який відбудеться 30 квітня у Будинку органної та камерної музики? Чому саме таку назву має захід?
Лейтмотивом цього концерту буде молитва до Богородиці «AVE MARIA» – це буде звернення до вищих сил. Я хочу, щоб цей концерт люди сприймали як службу, як духовну потребу вираження свого стану і звернення до Бога. Цей концерт створить простір для спілкування з Богом.
Насправді люди не приходять на цей концерт заради презентації себе – це не популяризація меценатів, а ствердження меценатського руху в ім’я хорошої справи. Ці люди приходять молитися і я б не хотів, щоб їхні імена звучали вголос. Багато зірок, творчих людей та бізнесменів, які не хочуть «світитись» та сідати в перші ряди, щоб їх не впізнавали. Концерт відбувається вже четвертий рік поспіль і люди вже знають цей проект. Я запрошую усіх – театралів, естетів, філантропів – усіх небайдужих. Запрошую і ВАС!!!
Нагадаємо, 30 квітня, у Будинку органної та камерної музики відбудеться благодійний концерт, кошти від якого підуть на створення «Центру Мистецтв» для альтернативно-обдарованих дітей позбавлених батьківської опіки. На текст католицької молитви до Богородиці «AVE MARIA» свого часу було написано багато музичних творів світовими композиторами. Зокрема В. Моцартом, Й. С. Бахом, Г. Маршнером, А. Меллі, К. Сен-Сансом, Ф. Лістом, Ф. Шубертом.