Вечір важкого дня

Давно це було, мабуть, років сім тому. Втомлений від святкування здачі до друку чергового номера одного ділового тижневика, я чимчикував київською Оболонню, насвистуючи тихенько щось із «Бітлів». Раптом мене вхопили міцні руки і вклали пикою на капот УАЗа. «Гей, начальнику, цей чувак не з нами!» – вигукнув хтось із компанії, що вже була всередині «бобіка», скута наручниками. Мене відпустили, й довелося плентатися додому пішки, мугикаючи під ніс А Hard Day's Night.