Патріотизм на експорт

Мене завжди розчулює момент повернення з-за кордону. Після Азії помітно, який сприятливий у нас клімат. Після Придністров’я приємно усвідомлювати, що ми величезна країна. Після Білорусі на мить виникає відчуття, що в нас є сяка-така демократія. в’їжд­жаючи з Європи, почуваєшся менш комфортно. Але ж наша квазіеліта начебто відвідує найчастіше саме цивілізовані держави? Чому ж удома, гидуючи Україною, поводиться не по-європейському, а як зверхники Білорусі чи Узбекистану? Бо такий елітарний патріотизм – лише на експорт.