Кіт vs зомбі

Часом, коли я дивлюся на свого кота, запитую себе: чи не нудно йому бути самим собою, себто котом? Адже хоч я його й люблю, та мушу визнати, що всі його дії досить прості й передбачувані. Поїв – поспав – поганявся за хвостом, папірцем або моєюрукою – погурчав під тією ж рукою. Ось, власне, і все. А, забув, із кішками він ще не гуляє, бо маленький. Ні тобі книжку почитати, ні фільм подивитися, ні з друзями попиячити. А потім подумалося: насправді бути котом набагато цікавіше, ніж обивателем, яким є більшість людей. Бо кіт живе так, як йому природою встановлено. А ті зомбі існують із порожніми очима, називаючи це існування життям.