Закон ночі

Маю звичку іноді слухати вночі радіо. Зазвичай це короткохвильовий діапазон, але знедавна я оцінив FM. Нещодавно приблизно о третій по півночі юзав приймача. На одній частоті актор читав «Робінзона Крузо», на іншій ішла цікава розмова з художником. Далі – співав Тарас Петриненко, на наступних хвилях лунали джаз, «Крихітка», англійський рок, Ірена Карпа, Гершензон із Говорадлом… Я відчув щось не те: весь нічний ефір був переважно українським, із дещицею доброї західної музики. А де «Шансон», де блатняк і попса? Поміркувавши над феноменом, зрозумів, що революції не сталося – просто FM-канали вночі намагаються формально виконувати норму закону про транслювання ефірної продукції державною мовою.