Щастя банальне

Із усіх комплексів, які потрібно подолати з дорослішанням, найпідступнішим є комплекс винятковості. Що вже там казати: викорінити його вдається далеко не завжди. Та й то сумнівна перемога. Що, здавалося б, хорошого в тому, що врешті переконуєш себе: ти такий, як усі. Й начебто вже остаточно переконав, а опозиційна партія душі знову нашіптує – кожна людина унікальна. І вже шукаєш інших шляхів для себе, мимоволі уникаючи того, до чого насправді покликаний. Якось у розмові про щастя друг Денис повторив за Пушкіним: «Щастя на протоптаних стежках». Можливо, усвідомлення цієї простої істини – це і є дорослішання.