Єресь ґуґліанства

«Подивись у Ґуглі – там є все», – радить колега. Він свято вірить у пошукову систему, наче вже й не треба бібліотек, архівів, музеїв. На початку було слово, в кінці постає цифра. «В Ґуґлі немає нічого», – кажу я. Ми обидва по-своєму неправі. Насправді там багато потрібного, але ще більше того, що заважає. І, зрештою, ставить одвічну онтологічну проблему розпізнання добра й зла. Факту й провокації, щирості й маніпуляторства. Ґуґл, звичайно, не може бути першоджерелом – проте це стрімкий інструмент пошуку. Може, навіть найшвидший, хоча далеко не найнадійніший. Утім, боротися з впливом Ґуґлу стає щораз анекдотичніше. Днями я сам порадив колезі: «Подивися в Ґуґлі». З мене всі дружно засміялися.