На відміну від свого колеги Дмитра Губенка, який у соціальних мережах встиг розчаруватися давно, я наразі можу себе зарахувати до неофітів. Одне з нещодавніх відкриттів, яке неприємно мене вразило, – це те, що великій кількості «френдів» з інтернету нецікаве спілкування поза інтернетом, себто вживу. Твій нік існує цілком автономно від тебе, так само купа твоїх друзів ховають своє справжнє життя за позірною присутністю в он-лáйні (чи то в он-лайнí?). Таке враження, що осміяна карикатуристами підміна справжнього життя мережевим таки є. Водночас позитиви теж наявні: спілкування хоч у такий спосіб, коли інші неможливі або віддалені. Вочевидь, і в цій сфері основне – золота середина.
Без фанатизму
4 Березня 2010, 15:16