Дорогою до редакції Тижня розташована військова частина, з-за паркану якої зранку час від часу лунають звуки духового оркестру. Відпрацьовують виконання українського гімну. «Ще не вмерла…» за останній час дочекався на свою адресу чимало критики: мовляв, і сумний він, і архаїчний, і взагалі – краще написати новий, за термінологією Юрка Зеленого й Олега Скрипки, «славень». Не знаю, як кому, а мені іншого не треба: хоч і не о 6-й ранку, а десь перед 11-ю зі звуками гімну настає мить реального пробудження. Можливо, це наївно, надто пафосно й дивно, але нічого з собою зробити не можу: душа радіє.