Українців, наприклад, вважають гарними хліборобами, корейців – городниками, гренландців – рибалками, ненців – оленярами. Ще в першій чверті минулого століття Вернер Зомбарт звертав увагу на явну схильність окремих народів до підприємництва. Він навіть поділив народи на «героїв» і «торгівців». До «героїв» він зараховував римлян, норманів, саксів, а до «торгівців» – етрусків, греків, флорентійців і євреїв. Та в епоху, коли основним товаром, а, отже, багатством, стає інформація, а міжнаціональний ринок розподілу праці стає всепроникним, етнічні ознаки господарювання ставатимуть непомітними.
Факт відмінності підприємницької активності різних народів спостерігається і нині. Поширені стереотипи: що азіати загалом куди більше пристосовані до підприємницької діяльності, ніж чорношкіре африканське населення і латиноамериканські народи; що кубинці – чи ледь не єдині серед латиноамериканців, хто виявляє більш-менш виражені підприємницькі нахили; що на Близькому Сході такими нахилами виділяються ліванці, а серед слов’янських народів – поляки і західні українці. Більше того, саме національні меншини в багатьох країнах активніше займаються підприємництвом. У дореволюційній Росії у бізнесі були переважно євреї, вірмени, поляки, поволзькі татари та німці (у Прибалтиці).
1970-ті роки ХХ ст. позначилися розвитком так званого етнічного підприємництва. Загальною передумовою, що підготував цей зліт, були могутні імміграційні хвилі, спровоковані в період після Другої світової війни. Зокрема, масове завезення у Європу вихідців з ісламських країн. До цього додалися наслідки розпаду колоніальної системи на рубежі 1960-х років і лібералізація імміграційних законів. Це дало змогу за короткий проміжок часу тимчасовим робітникам, які в’їхали раніше, об’єднатися зі своїми родинами й поступово утворювати етнічні комуни.
Одночасно в 1960-ті роки в цих країнах почався активний процес деіндустріалізації, що викликав істотні структурні зрушення на ринку праці та зростання самозайнятості, в першу чергу, у сфері послуг. Зіграла свою роль, безумовно, і державна політика підтримки малого бізнесу, зумовивши своєрідний сплеск саме етнічного підприємництва. І особливо серед деяких національних меншин.
При цьому усередині самого етнічного підприємництва, де б і коли воно не спостерігалося, також відбуваються свої зрушення. Так, у ХІХ ст. в Одесі єврейські торгівці поступово витіснили греків. А сторіччя потому, наприклад, ті само євреї й італійці у Сполучених Штатах – свого роду старожили від підприємництва – залишають сферу торгівлі, обираючи престижніші. Сьогодні в Штатах місце євреїв у торгівлі досить активно, починають займати корейці. Одна хвиля відступає, на її місце накочується інша…