13 листопада в Києві за участі автора відбулася презентація російського перекладу нової книги Фредеріка Беґбеде «Ідеаль», здійсненого видавництвом «Иностранка». Під час других відвідин України письменник із репутацією самозакоханого егоїста і схибленого на сексі мрійника чесно відпрацював замовну промостратегію. Стартовий наклад роману – 30 тис. примірників. З усіх ознак, більша його частина осяде на домашніх полицях наших книголюбів.
Від інших літературних зірок, які коли-небудь перетинали наші кордони, зокрема, Орхана Памука або Пауло Коельо, Беґбеде відрізняє фірмова самоіронія та дивовижна схожість зі своїми паперовими альтер-его. Літератора, який видає на 300 сторінок стільки ж за кількістю афоризмів, важко не полюбити заочно. Навіть якщо третина цих сентенцій банальна, ще третина – підслухана, все одно залишаться золоті крихти, які шанувальники розтягують на цитати: «Заперечують кохання якраз ті, хто більше за всіх його потребує: в кожному Вальмоні приховано невиправного романтика, якого хлібом не годуй, дай забренькати на мандоліні».
Погодьтеся, картинка абсурдна, але напрочуд дотепна. Як і той факт, що нинішня поява письменника на берегах Дніпра – уламок рекламної акції, яку три дні тому він провів у російській столиці на пару з Мішелем Уельбеком. Москву французи взяли без бою, але й без будь-якого сенсу. Обидва митці, котрі художнім словом таврують суспільство споживання, прикрили гучним словом «дебати» власні презентації (автор «Можливості острова» приїхав представляти фільм, знятий за мотивами цього роману). Дві самотності публічно зустрілися, гахнули горілки, побалакали і роз’їхалися в різних напрямках.
У Києві обійшлося без камуфляжу. Сказали потрібно, отже, потрібно. Один лише епізод – затиснений з усіх боків фотографами і знімальними групами французький гість тулиться до бару. Час від часу обертається до стійки за черговим келихом білого вина. Спалахи з усіх боків, перекладачка ледь встигає щось шепотіти, гримить музика. Випускник Паризького інституту політичних досліджень з дипломом фахівця з маркетингу нітрохи не дратується, цілує дамам ручки, встигає роззиратися навсібіч у 
напівтемному ресторані, відстежуючи кумедні або просто цікаві деталі. В інтерв’ю не сипле цитатами – подає їх дозовано й доречно, примудряючись не повторюватися у кожній наступній розмові, а цих тет-а-тетів у Беґбеде за добу може бути більше десятка. Знак гарно вихованої й освіченої людини. І посміхається. Легка, приязна, а головне вчасна усмішка, як переконував Дейл Карнегі, – перепустка до серця будь-якої людини. І цим мистецтвом сучасний хедлайнер красного письменства володіє бездоганно.
напівтемному ресторані, відстежуючи кумедні або просто цікаві деталі. В інтерв’ю не сипле цитатами – подає їх дозовано й доречно, примудряючись не повторюватися у кожній наступній розмові, а цих тет-а-тетів у Беґбеде за добу може бути більше десятка. Знак гарно вихованої й освіченої людини. І посміхається. Легка, приязна, а головне вчасна усмішка, як переконував Дейл Карнегі, – перепустка до серця будь-якої людини. І цим мистецтвом сучасний хедлайнер красного письменства володіє бездоганно.У такі моменти можна зрозуміти, чому європейські видавці поставили саме на Беґбеде, про якого нині принаймні чули й особи з інтелектом лишайника. Він має достатньо здоров’я, аби витримувати нескінченний карнавал вечірок і калейдоскоп облич, і доволі обдарований, аби про свої враження повідомляти масам. Конформіст в міру – нещадно критикує розкішний готель і без вагань зупиняється в цьому осередку буржуазності. Культурний, ввічливий, фотогенічний. Прекрасний актор. І головне: він гідно носить цю маску.