На місто, в якому живуть твої близькі, неможливо дивитися очима туриста. Ну а місто, де поховані твої близькі – це вже майже Батьківщина. Мої київські теща, тесть і їхній собака Джоні померли в Нью-Йорку. Мій син, який прилетів сюди вперше з Лондона на початку вісімдесятих, ще встиг пограти з Джоні у футбол на бруклінському пустирі.
Нью-Йорк завжди хвилював поетів. Рязанський поет Сєрґєй Єсєнін у 1923 році назвав Нью-Йорк «железным Миргородом» і зворушливо написав про «беспощадную мощь железобетона» та «энергию, направленную исключительно на рекламний бег». Андалузький поет Гарсіа Лорка в 1929 році приїхав до Америки і 1931 року видав книгу «Поет у Нью-Йорку». Для цього міста іспанець знайшов слова, сповнені презирства й огиди: «Який холод і яка жорстокість. Ріки золота стікаються сюди звідусіль і несуть із собою смерть. Повна бездуховність…» і таке інше.
У Нью-Йорка – прискорений пульс, підвищена температура, часте й уривчасте дихання. Тут, у Манхеттені, розумієш, що смерть – частина життя, що вона завжди у тебе під рукою, а ти – під рукою в неї. За це можна зненавидіти Нью-Йорк або полюбити його назавжди.
Майже три десятки років тому я гостював у видатного українського філолога та есеїста XX століття Юрія Шевельова. Він жив неподалік Колумбійського університету, де професорував із 1954 по 1977 рік. Ми сиділи в його кабінеті, обставленому тисячами книг. Інших меблів я в кімнаті не помітив. Шевельов розповідав, що за кілька років до мене в тому ж кріслі, навпроти, сидів модний тоді київський поет Іван Д. Київського поета мучили сумніви і, можливо, совість. Він запитував поради у метра: «Може, мені краще залишитися в Нью-Йорку?» Метр відповів:«Думаю, не варто». А мені пояснив: «У Д. уже був читач, він скуштував визнання і не витримав би сухої пайки еміграції».
Сєрґєй Єсєнін повісився 1925 року в ленінградському готелі «Англетер». Гарсіа Лорку застрелили солдати генерала Франко в Ґранаді 1936 року.
У мене в празькому домі на полиці з українськими книжками стоїть том віршів гідного подиву нью-йоркського поета Юрія Тарнавського «Поезiї про нiщо і iншi поезiї на цю саму тему». На титульній сторінці – напис: «Iгорю Померанцеву – дружньо». І дата: 8.VII.1980.
У цій книзі є вірш «Україна».
– Країно зi стогонiв i молитов,
важливий продуценте смерти,
недаром своєю формою
нагадуєш розжоване серце.
Символ Нью-Йорка – статуя Свободи, схожа на міську божевільну. Цей символ все ще не втратив живого сенсу. Нью-Йорк був і зостається містом вільних людей. Я хотів би жити й померти в Нью-Йорку.