Провідні світові медіа у вівторок 13 вересня майже синхронно опублікували замітки про фінансування Росією політиків і політичних кампаній за кордоном на $300 млн з 2014-го року. Обставини публікації дещо вирізняються на тлі звичних. Це не були ключові тези відкритого звіту розвідки або інформація, отримана журналістом від джерела в офіційних органах.
Ішлося окремі висновки розвідувальних агенцій під час вивчення російських впливів на політиків та вибори за кордоном. Розслідування ініціювала адміністрація президента Джо Байдена влітку цьогоріч. Зараз окремі висновки розіслали у провідні американські медіа та посольства у близько 100 державах.
При цьому, окрім загальної цифри у $300 млн, яку не могли пропустити автори стрічок новин, чітких деталей про виявлені зловживання доволі мало. Після публікації для журналістів провели роз’яснювальний брифінг, однак конкретних даних і після цього не надто побільшало.
«Гроші, спрямовані політичним партіям і кандидатам щонайменше на чотирьох континентах через різні підставні компанії, ймовірно, є «лише верхівкою айсберга», оскільки США та їх союзники намагаються відстежити додаткові, незаконні внески», – написав у матеріалі «Голосу Америки» журналіст Джеф Селдін.
Читайте також: Шпигунські скандали у ФРН: Російські кроти в німецьких норах
«Проливаючи світло на російське приховане політичне фінансування та спроби підірвати демократичні процеси, ми даємо знати цим іноземним партіям та кандидатам, що у разі згоди на таємні російські виплати, ми можемо це виявити і зробимо це», – передає The Washington post слова чиновника США, який погодився говорити анонімно.
Про власне способи фінансування передають дуже загально, майже без прив’язки до конкретних імен та держав. «Чиновники вказали на одну азійську країну, яку вони відмовилися назвати, де, за їхніми словами, російський посол передав мільйони доларів готівкою кандидату в президенти», – йдеться у тому ж матеріалі The Washington Post. Ще способи фінансування – через підставні компанії, аналітичні центри та інші засоби впливу на політичні події, «іноді на користь ультраправих груп».
Чи не найбільше деталей про країни й дати знайшлося у твіттері загаданого на початку журналіста «Голосу Америки» Джефа Селдіна, де він відписував подробиці спілкування журналістів з «джерелом в адміністрації (Байдена)»:
«Країни, куди спрямовували російське фінансування фінансування політичних партій/кандидатів, згідно з джерелом в адміністрації, знайомим із даними розвідки, але не уповноваженим говорити офіційно: Боснія і Герцеговина у 2018-му, Чорногорія у 2016-му і 2018-му, Албанія у 2017-му, Бельгія у 2021 році, Еквадор, Мадагаскар».
Загалом, за даними різних журналістів, постраждали понад 24 держави. І все ж, якщо поглянути на перелік, наданий Селдіном, то новини не виглядають сенсаційно для будь-кого, хто бодай трохи слідкує за міжнародними справами.
Можна почати вже з першої згаданої Селдіном країни. Те, що лідер боснійських сербів Мілорад Додік абсолютно проросійський політик, давно не секрет. Буквально нещодавно, 21 вересня, Додік пообіцяв «поважати» результати «референдумів», які Росія готує на окупованих територіях України. У 2018-му в Боснії відбувалася виборча кампанія, яку Додік виграв, кілька разів відвідавши Росію перед виборами. Іншими словами, тісні зв’язки Додіка з Росією самі по собі «секрет Полішинеля». Інша річ – деталі фінансування, про які подробиць досі не надали.
Відомо і про «Албанію у 2017-му». Цю історію ще чотири роки тому детально виклали журналісти видання Mother Jones. Спочатку прокуратура Тірани заявила, що керівництво опозиційної та євроскептичної Демократичної партії, зокрема, її тодішній лідер Лулзім Баша отримали з Росії близько $650 тис. під час виборів до Народних зборів. Баша (який залишив посаду лідера опозиції у березні 2022-го) – типовий для Європи політик євроскептик, від якого можна почути слово «соросята». Журналісти ж встановили, що $500 тис. партія отримала від компанії Biniatta Trade, кінцевих бенефіціарів якої важко встановити, але коріння веде до двох громадян Росії – маловідомих Євгєнія Шерємєтьєва та Константіна Фєрульова.
Зараз у новині BBC щодо звіту про російське фінансування політиків на $300 млн вказали таке:
«Джерело в адміністрації, знайоме з висновками, стверджує, що Росія витратила близько $500 тис. на підтримку правоцентристської Демократичної партії Албанії на виборах 2017 року».
Схоже й з Чорногорією, де в 2016-му відбулася спроба держперевороту, деталі якої встановлено і якою прямо керували на місці двоє громадян Росії.
Крім країн, новинарі у контексті оприлюднених висновків розвідки згадують двох осіб: Алєксандра Бабакова та Євгєнія Пріґожина. Щодо обох є обвинувальні висновки Мінюсту США. Пріґожину, він же «кухар Путіна» і організатор приватної військової компанії «Вагнер», який зараз займається набором в’язнів для війни в Україні, особливої реклами не треба. Обвинувачення стосується втручання у вибори в США, але російські ботоферми, якими також опікується «кухар», залучаються в багатьох різних країнах.
Читайте також: Гібридна війна триває: в Празі (не)спокійно
Бабаков – особа менш відома, хоча з жовтня 2021-го став віце-спікером Держдуми РФ. У висновку Мінюсту США від 14 квітня 2022 написано таке: «Як стверджується в обвинувальному акті, депутат російського законодавчого органу Бабаков, керівник його апарату Воробйов і інший член штабу Бабакова Плісюк використовували некомерційну організацію в Росії Інститут міжнародної інтеграції як прикриття для глобальної кампанії зовнішнього впливу для просування зовнішньополітичних цілей Росії. Завдяки цим операціям, спрямованим на вплив на міжнародні справи, обвинувачені працювали над послабленням партнерства США з європейськими союзниками, підривом санкцій Заходу та сприянням незаконним діям Росії, спрямованим на знищення суверенітету України».
Інститут міжнародної інтеграції має свій діючий сайт, де розповідають про успішні бізнес-проекти в різних країнах Європи та «заходи у публічній сфері».
.jpg)
.jpg)
У заходах, свого часу організованих інститутом, до прикладу, брав участь Ентоні Сальвіа, який також розповідав, що Віктор Янукович достойний Нобелівської премії миру.
Однак стосовно Бабакова найважливіше навіть не це. У тексті The Washington post про $300 млн згадують, що він залучений до давньої історії з фінансуванням французької правої партії «Національний фронт», яку нині очолює друга за популярністю політикиня Франції Марін Ле Пен. Історія полягає в тому, що у 2014-му «Нацфронт» отримав кредит від «Першого чесько-російського банку» (ПЧРБ). Жан-Люк Шафгаузер, ексчлен Нацфронту, який розповів деталі тих подій, казав, що до ПЧРБ йому прямо порадив звернутися Бабаков.
Читайте також: Лобістські схеми ексканцлера. За що Шредера хотіли вигнати із СДПН
Однак, і це ще не вся історія. 3а даними видання Re:Baltica, постало питання нової позики і переговорником став латвієць Віліс Дамбінс. За словами Шафгаузера, Дамбінс був нібито представником Бабакова. Також Дамбінс – один із співвласників групи компаній VS Energy, яка володіє в Україні п’ятьма обленерго.
До 2014-го прямим власником компанії був Бабаков, але після анексії Криму нібито продав її – власне, Дамбінсу і низці інших осіб. Зараз на головній сторінці VS Energy можна побачити заяви про безмежну підтримку України і нарікання на публікації у медіа, які «чомусь» (а й дійсно, чому?) продовжують вважати цей бізнес російським.
Повертаючись до звіту про $300 млн, наразі можна казати, що йдеться радше про реферат з описом відомих історій. Однак серйозного резонансу у світі досягнуто і, схоже, це на нинішньому етапі й було головною метою. В Італії, де на носі вибори у парламент, політики вишикувалися у чергу, щоб заперечити будь-який імовірний зв'язок з російськими грошима. Ключове питання у тому, що американська розвідка поки не розповіла по темі і чи буде продовження?