Доброї ночі всім
Ну, здається, зрештою це був не зовсім «тихий» день. Навпаки, всі говорять про український наступ на Херсонщині.
Перш ніж я продовжу, майте на увазі ось що:
а) Я не збираюся «розкривати» нічого, чого ще не знають Генштаб України, південний військовий округ [росії – перекл] та вищестоящіє органи в москві.
b) Я не знаю, чи це «великий» наступ, «середній» наступ чи щось на кшталт «просто відволікання уваги». А якби я знав (і це «велике, якби»), я б не сказав. Таким чином, немає сенсу мене питати.
«Все почалося»… з багатоденних обстрілів української артилерії по окремих цілях, зокрема в районі Нової Каховки (де лише сьогодні [29.08 – перекл] були вражені щонайменше два склади боєприпасів), а також у Херсоні (наприклад, по «Винозаводу»). Минулої ночі інтенсивність обстрілів зросла в масштабі (як мінімум), а протягом дня артудари повторювалися по численних об’єктах глибше лінії фронту. Вони цілились насамперед у склади боєприпаси та постачання, а також штаби. Тим не менш, і вперше в історії, є повідомлення про те, що українські M142 HIMARS-и також були задіяні для ураження російських позицій на самій лінії фронту (а не лише по цілях далеко за лінією фронту).
Обстріли в районі Нової Каховки досягли такої інтенсивності, що російській владі довелось наказати евакуювати звідти як місцеве населення, так і власні війська. Крім того, росіяни повідомляють, що всі «стаціонарні» мости через Дніпро пошкоджені та закриті для руху.
Ще однією важливою ціллю української артилерії залишався Антонівський автомобільний міст — по ньому влучили вже 22, 25 і 27 серпня — тим паче, що росіяни будують під ним свій «понтонний» міст. Він являє собою масивну конструкцію, яка фактично складається з барж, зроблених зі сталі та бетону, довжиною деякі 30, інші 50 та більше метрів, шириною 15–20 метрів і вагою приблизно 1000 тонн кожна. Станом на сьогоднішній ранок [29.08 – перекл] вона [конструкція] сягає довжини близько 600 метрів, не вистачає 300–350 метрів, щоб завершити міст.
Можливо, це була одна з тих причин, чому українці почали атакувати саме сьогодні.
Тепер щодо українських наступальних дій, і з півночі на південь…
У районі Високопілля українці мали наступати на Нововознесенське та Любимівку. Росіяни стверджують, що їхні повітряно-десантні війська відбили обидві атаки, а також атаки на Ольгіне і Берислав, та підбили два українських ОБМ [основних бойових танки – перекл]
Щодо ситуації у Золотій Балці, яка на Дніпрі, є певна плутанина (я справді не впевнений, чи джерела мають на увазі це місце, чи щось інше): дехто вважає, що її звільнили; інші кажуть, насправді йдеться про Томину Балку, на південь від Херсона…
Не дуже зрозуміло, що відбувається далі на південь, тому що є багато претензій і зустрічних претензій. Але, по суті, схоже, українці атакують в основному через річку Інгулець, приблизно від Архангельського на півночі, через Олександрівку (ту, що на північ від Давидова Броду), до Білогірки. Росіяни повідомляють, що очікували атаки з Інгулецького плацдарму, але натомість вона відбулась із району Андріївки: нібито український мотострілецький батальйон, посилений танковою ротою, переправився там через новозбудований понтонний міст, а потім швидко просунувся звідти.
Дійсно, першим українським успіхом, про який повідомляється сьогодні (і це те, з чим згодні обидві сторони), здається, було звільнення місця під назвою Сухий Ставок, приблизно за 3–4 км на південь від Давидова Броду: там українські обстріли так налякали десантників, що ті втекли, залишивши «добровольців» 109 полку «ДНР», що були розгромлені…
Така «форсована переправа через річку з подальшим просуванням» — непогана ідея: це змушує росіян розсіювати артилерійський вогонь по багатьох цілях. Те ж відбувається і з розподілом їхніх резервів: важко вирішити, направляти їх сюди чи на підтримку контратаки, якщо «весь фронт горить». Вирішальною буде здатність України, незважаючи на перевагу російської артилерії (або прибравши її), утримувати достатні сили у вибраних точках. Це, безсумнівно, буде вирішальним і для результату всієї операції: чим краще і швидше вони зможуть стримувати російську артилерію, тим швидше і з меншими втратами вони виступлять уперед.
Тим часом згідно з агентурними даними, крім Сухого Ставка, звільнено також Архангельське, Нову Дмитрівку та Олександрівку. Однак офіційно нічого з цього не підтверджено.
Нарешті, на півдні українці, схоже, атакували вздовж обох боків траси М14 і вздовж узбережжя. Їм вдалося оточити російський гарнізон у Благодатівці, але не зайняти її.
Росіяни повідомляють, що українці увійшли в Правдине і Киселівку, але потім були витіснені. Також вони кажуть, що відбили українську атаку на Олександрівку, яка на узбережжі. При цьому CNN стверджує, що українці зайняли Правдине і Томину Балку. Щодо першого, то це схоже правда, однак друге може бути перебільшеним: станом на сьогоднішній ранок [29.08 – перекл] ця локація розташована десь на 10–15 км за лінією фронту. Але хто це може знати напевне: можливо, це й справді так, оскільки є свідчення про те, що на кількох ділянках українці пройшли російські лінії на 10–12 км углиб і направляють росармію, «у хвіст і гриву». Звісно, завтра ми дізнаємося більше.
Над Херсоном сьогодні працювали повітряно космічні сили [росії – перекл.]. Зафіксовано близько двох десятків бойових вильотів ударних вертольотів Міль Мі-28 і Камов Ка-52, що були дислоковані на базах в окупованому Криму. Більшість їхніх атак схоже була спрямована на українські війська в районі Андріївки та Калинівки, і, здається, росіяни все ще використовують аеропорт Херсон.
Вищєстоящіє органи у москві заявили про знищення 26 українських танків, 23 БМП, 9 інших бронемашин, двох Су-25 і двох гелікоптерів [доказів цьому всьому Купер не наводить, тож можемо вважати що це "звичайні" для росії заяви – перекл.]. Російська протиповітряна оборона була обстріляна AGM-88B HARM рано вранці, але працювала протягом дня. Серед іншого: заявлено про збиття двох українських вертольотів.
….і станом на сьогоднішній вечір [29.08 – перекл] російські позиції в районі Херсона та Нової Каховки знову посилено обстрілюються…
Опубліковано 30.08 близько 2:00 за Києвом
Переклад: Тетяна Саніна
Редакція: Ростислав Семків