Розкажіть, як з’явилась ідея «Історії для дорослих»? Чи можна назвати канал наступником «Машини часу»?
Наступником «Машини часу», мабуть, таки ні, бо це абсолютно різні проєкти для різних аудиторій. «МЧ» — це більше про традиційного глядача, а «Історія для дорослих» – про нові формати, про діджитал та спосіб розказувати історії. З’явилась ідея з думок про те, що телевізор стає все менше актуальним і треба з нього виходити, йти до глядача в інших форматах. Враховуючи, що вже були конкуренти в цій ніші, подумали, що одні роблять весело, але не завжди дотримуючись фактологічної правди, а інші роблять фактологічно, але виходить менш цікаво. Вирішили поєднати приємне з корисним, аби це не було нудно, обрали відповідну назву. Крім того, історія «для дорослих» не тільки тому, що про секс, про щось смажене і не для дітей, а тому, що більшість глядачів все одно дорослі люди. Багато з них, будьмо відверті, погано вчили історію в школі, бо це було або нудно, або не на часі і так далі. Таке от намагання в дорослому віці донести історію в короткій формі.
Від створення каналу і донині помітно зменшилось відео з «дорослими» темами, на чому власне будувався анонс і назва каналу. Такий фокус перестав приваблювати вас чи глядачів? Чи це лише оперативна пауза?
По-перше, час змінився. Якщо рік тому людей треба було більше зацікавлювати історією і більше смаженого шукати, то сьогодні запит на інформацію про минуле збільшився. Навіщо зараз говорити про секс, якщо багато питань стосовно війни, стосовно наших взаємин історичних з Росією і на це все треба відповідати. Тому інколи не встигаю по кілька відео на тиждень робити, аби задовольнити цей суспільний запит.
Читайте також: Гурток Георгія Нарбута і таємна ложа дев’яти стріл
А ви свій проєкт більше бачите науково-популярним, чи популярно-науковим?
Звичайно популярно-науковим. Я не історик, але в мене в команді є кандидат історичних наук Іван Дерейко. Я себе більше вважаю популяризатором історії, ніж людиною, яка професійно займається наукою.
Як би ви описали свого глядача? Який контент йому подобається найбільше: формат, теми?
Суто статистично, основний глядач історії для дорослих — це молодь до 34 років. Дві третини — чоловіки. Для мене завжди були загадкою алгоритми ютубу – наразі найбільше переглядів має відео про Угорщину, можливо це відповідь на дивну (або не дуже) поведінку Орбана з початку російського вторгнення. Наступним є відео про українських колаборантів. Для мене це не було найочевиднішим, що саме воно стане популярним. З тих, що я здогадувався – два випуски про Леніна і сифіліс набрали багато переглядів. Відео про особисте життя Шевченка. Також був несподіванкою успіх випуску про Шевельова.
Можете порівняти досвід створення історичних тб-передач і ютуб-відео – що простіше, цікавіше, має більше нюансів?
«Машина часу» потребувала довго писати сценарій, ще й часовитратного пошуку відео. Бо коли говоримо про ХХ століття — це одне, а от коли про добу козаччини чи ще давніші часи, тоді вже треба якось викручуватись. Коли це формат блогу, то ти просто розповідаєш і час від часу щось демонструєш. Втім, тут більша залученість глядачів, тому треба віддавати більше своєї енергетики в ефір, таким чином ніби спілкуючись з глядачем. Ти наче запрошуєш його до себе за стіл в одну кімнату.
Ви казали про конкуренцію на ринку. Які ще бачите конкурентні або просто близькі по духу проєкти, які мають потенціал і варті, аби на них звернули увагу?
Крім «Каналу імені Т.Г. Шевченка» і «Історії без міфів» є ще канал Олександра Алфьорова, є «Was» та ще кілька каналів в українськомовному ютубі. І він рухається не те що потрохи – у всіх багато підписників, близько 600, 400 тисяч. Це, як на мене, велика аудиторія, яка показує, що запит, особливо на історію України, зріс за останній час.
Але є ще куди рости?
Ми говорили з колегою, яка допомагає мені з алгоритмами ютубу. Цікаве було питання, де починається стеля популярності. Рано чи пізно будь-який канал впирається у стелю, набирає максимум підписників і ріст завмирає. Цікаво це дослідити.
З початком вторгнення як тематичні, так і абсолютно відірвані від теми Росії чи політики ютуб-канали почали пояснювати, чому не існує російських лібералів чи «хороших росіян». Наскільки в умовах війни є сенс роз’яснювати це українському глядачеві ютубу? Чи може це змінити настрої серед українців?
Я сам з цим не особливо працюю, хоча ми розказуємо про «хороших поганих росіян» в минулому. Це палка з двох кінців: з одного боку, коли начебто розвінчуєш міфи, ти популяризуєш цю людину, а з іншого – таке треба розвінчувати.
Ми зараз ведемо війну в інформаційному просторі, який складається з алгоритмів. Величезна російська дезінформаційна машина працює дуже добре і вже багато років. Вони професійно цим займаються, визначають цільові аудиторії, закидають їм конкретні меседжі. Нам теж варто про це подумати.
Ми тільки вчимося боротись з цією дезінформаційною кампанією. Навіть західний світ, який наче створює технології, не зумів протидіяти цьому. Щодо того, чи варто зайвий раз когось згадувати – я б швидше говорив про меседжі, а не про конкретних людей. Світ – це завжди боротьба ідей, і ми повинні боротись за них, а не за персоналії.
Як змінилось бачення свого каналу від 24 лютого і як взагалі «Історія для дорослих» зустріла війну?
Команду розкидало, хтось був змушений евакуйовуватись, як наприклад я, бо потрапив у м’ясорубку. Працювали з різних міст, в перші дні взагалі не знав, чи це комусь буде потрібно. Але коли побачив у чаті «дивимось вас у підвалі в Харкові», то зрозумів, що потрібно працювати. Коли терміново евакуйовуєшся, не думаєш про техніку, тому по якості контент у якийсь момент напевно втратив, а в підписниках навпаки. Спочатку було падіння всього історичного ютубу на короткий час, всі дивились новини. Буквально за кілька тижнів відбулося зростання. Ми ж спочатку реагуємо на стрес тілом, але потім включається мозок.
Ви постійно кажете, що історія повторюється, але нічому не вчить, а незнання історії не звільняє від відповідальності. Чи можна застосувати до певних національних трагедій, які є нашою платою за безпам'ятство?
Сприйняття міфу про братні народи. Століттями українці наступали на ті ж граблі у відносинах із нашим сусідом. Починаючи від XVII століття і потім знову і знову. Класичний приклад – історія з козаками, які після знищення Запорізької Січі Петром І переселились на землі, які Путін називає Новоросією, на так звану Ханську Україну у підпорядкування Кримського хана. Десятиліття, поки був живий кошовий отаман Кость Гордієнко, козаки розуміли, що Росія – це ворог. А після його смерті знову купились на якісь царські обіцянки і за тим було нове руйнування Січі.
Кажуть, історія – це зброя. Втім, якщо розлогіше, то в який спосіб може допомогти ця зброя у війні і як нам озброїти щонайбільше українців?
Це війна за історію, як прямо заявив Путін своєю статтею про один народ — перекрученою фальсифікованою дурнею, яку він примусив вивчати фактично всі збройні сили Росії. Та весь російський народ живе у переконанні, що ми дійсно заблукана його частина. Головний наратив саме історичний – що України ніколи не існувало, що це частина Росії, злим Заходом відірвана від великого тіла. Наша мета — переконати, що ми не просто не один народ, а що весь конструкт Росії міфічний, побудований на брехні. Саме Росія — штучне утворення, якщо глибше до нього придивитись.
Читайте також: Українці в дзеркалі імперської літератури
Наша мета — переконати, що ми не просто не один народ, а що весь конструкт Росії міфічний, побудований на брехні. Саме Росія — штучне утворення, якщо глибше до нього придивитись.
І це брехливий конструкт працює на кількох фронтах одночасно. Це велетенські території різних народів, захоплених в один і той самий спосіб. І йдеться не тільки про те, що вони себе вважають головними спадкоємцями Русі. На східні землі вони зовсім інші історичні конструкти транслювали — такі собі спадкоємці Золотої Орди. Росія як імперія має бути зруйнована. Мова про десятки поневолених народів. Крім Ічкерії, у складі РФ є ще велика країна Татарстан, яка єдина в складі федерації змогла зберегти обличчя, мову і звичаї. А є, наприклад, буряти – одні з найвідданіших військових злочинців Росії. Чому це так – теж потрібно зрозуміти, а без історії це зробити важко.
Наостанок поділіться найближчими планами, чого чекати вашим глядачам з нового і цікавого?
Плануємо зробити великий проєкт про всю історію України. Бо запит є, а відповідей немає. Це буде кілька різних проєктів – підкасти, відео, і, можливо, ще у формі документального фільму.
————————
Олег Криштопа – український журналіст, репортажист, письменник, з 2021 ведучий власного ютуб-каналу «Історія для дорослих». Фокус роботи тримає здебільшого на історичній тематиці. Працював на 5 каналі, де вів історичну тб-передачу «Машина часу», яка виходила з 2010 до 2021 року. Автор десятка книг, з-поміж яких «Братство» – документальний роман за матеріалами справи Кирило-Мефодіївського товариства та «Останні українці Польщі» – дослідження про українців, депортованих в ході операції «Вісла».