— Розкажіть, чому сьогодні ви тут, в Україні? Чому латвійський депутат став добровольцем на російсько-українській війні?
— Тому що тут відбувається, як на мене, найбільша несправедливість. На мирну, демократичну державу напали, знищують її мирних громадян — дивитись на це зі сторони дуже-дуже важко. І я, коли був у Латвії, намагався робити щось, що могло б допомогти Україні і українському народу, але все одно мав внутрішнє відчуття, що цього недостатньо. Жити з думкою, що я там, у Латвії, а тут усе це відбувається, було дуже тяжко.
Це якось так збіглось з моментом, коли президент Зеленський видав декрет про те, що створюється Іноземний Легіон і іноземці, які хочуть і можуть допомогти вам в цей складний період, мають можливість воювати пліч-о-пліч з українськими хлопцями, відстоювати незалежність України. У неділю цей декрет підписали у Києві, а у понеділок о дев’ятій годині ми у Сеймі вже ухвалили закон, який дозволив нашим громадянам воювати за Україну. Я сам, коли ще був депутатом (від Нової консервативної партії — Ред.), просував цей законопроєкт, щоб його скоріше прийняли.
У нас у батальйоні 18-20 представників різних держав і різних професій. Тут неважливо, ким ти був у цивільному житті: депутатом, водієм, вчителем, адвокатом. Тут зустрічаються різні люди, але всі ми в чомусь дуже подібні. У всіх є бажання допомогти, всім складно просто спостерігати зі сторони. Тим більше всі ми усвідомлюємо, що війна з цієї Імперією зла не лише українська — це наша спільна війна. Коли ти усвідомлюєш, наскільки для нас усіх важливо, щоб ми цю війну виграли тут, в Україні, тому що агресор, він…
— Не зупиниться?
— Так, не зупиниться! Він тільки може розласитись. Слава Богу, цивілізований світ усвідомив, що не можна просто на це зі сторони дивитись і бути солідарним лише на словах. Я бачу, як змінилась ситуація з тими державами, які спочатку ще намагались танцювати танго — то в один бік, то в інший. Будь-яка криза та війна — це ще й час можливостей. Ця війна розбудила весь цивілізований світ, вони реально зрозуміли, наскільки насправді слабкі. І це дало можливість усвідомити усі слабкі місця в цій системі, укріпити її. Те, що відбувається зараз в Україні, згуртовує не тільки український народ, а й будь-яку нормальну державу, яка розуміє, наскільки це все несправедливо, усвідомлює масштаб цієї несправедливості, того жаху.
Те, що відбувається зараз в Україні, згуртовує не тільки український народ, а й будь-яку нормальну державу, яка розуміє, наскільки це все несправедливо, усвідомлює масштаб цієї несправедливості, того жаху.
Тому я дуже позитивно дивлюсь на зміни, які відбуваються. Сам я в Україні вже третій місяць. І я бачу, як змінюється підхід, як змінюється ставлення до процесів, як усе це зміцнюється, покращується. Україна і її народ стають більш невразливим, міцним, стійким. Коли мене питають, що найбільше справляє враження, то мене насправді вражають люди. І це стосується не лише бійців на фронті. Цивільні люди, які допомагають, чим можуть, жертвують гроші, збирають усіляку гуманітарну допомогу, волонтери — це така величезна система, яка може функціонувати успішно тільки тоді, коли кожен знаходиться на своєму місці і робить свою роботу на совість.
Читайте також: Зручна вибіркова амнезія, або Німецька історична (без)відповідальність перед Україною
Можливо, хтось думає, що повноцінним захисником України є тільки той, хто взяв в руки автомат. Я хочу сказати, що це не так. Кожен робить те, що вміє краще за всіх, там, де він в даний момент більш за все потрібен, де він може зробити якнайбільший внесок. Життя ж не лише в окопах, і війна не лише в окопах. Коли я бачу те, що відбувається в Україні, і бачу те, як у нас у Латвії, то розумію, що нам теж треба переглянути багато речей. Йдеться про те, що тільки професіонали можуть бачити.
— І належним чином оцінити.
— Так, зрозуміти, оцінити. Важливо, щоб у таких ситуаціях ми зрозуміли, з ким маємо справу, на кого ти можеш покладатись. І я, насправді, вдячний, що маю можливість бути тут, разом з такими хлопцями, з якими я щодня виконую всі ті задачі, які потрібні для боротьби з ворогом. І ці люди найбільші патріоти, у яких горить серце за те, що вони роблять самі і чому навчають нових молодих бійців, які ще не мають цього досвіду. Стійкість та хоробрість, яку я бачу щодня, дуже сильно надихає. Я бачу, я хлопцям горять очі, я к вони намагаються довірену їм задачу виконати настільки добре, наскільки це можливо. Тут люди теж розуміють, що найголовніше на війні — це виконати задачу і лишитись живим. І я бачу, що підхід до речей дуже грамотний. Мене тішить, що з 2014 року деякі речі дуже сильно змінились, підхід змінився. І зараз у мене немає жодного сумніву, що ми разом переможемо ворога і витіснимо його з кордонів України. І це буде швидше, якщо ми продовжимо отримувати ту допомогу, яка приходить із Заходу. Тому що це, треба визнати, війна технологій. Окопна війна — це минуле, зараз вже зовсім інші акценти, зовсім інші тактичні рішення і ми бачимо, що з кожним днем наші позиції стають сильніше і сильніше. Ми отримуємо зброю — сучасну, серйозну, причому не тільки оборонну.
— Але й ту, котра дає нам можливість переходити в наступ?
— Так, відтискати ворога з тих територій, які вони в даний момент окупували. Я бачу позитивний настрій, високий бойовий дух — це така сила, яку треба вміти правильно застосувати. А якщо її правильно застосувати, тоді позитивний результат просто неминучий.
— Чому, на вашу думку, ця війна взагалі почалась? Після Другої світової війни Захід намагався створити певну систему безпеки, щоб більше такого не повторилось. Виходить, щось не спрацювало, десь недооцінили загрози, десь попустили. Над чим варто подумати, щоб наступного разу такого не сталося?
— Тут, мабуть, йдеться про багато чинників. На якісь із них Європа могла вплинути, а якісь… вони просто такі. Найбільшою мірою причини війни пов’язані з самою державою-агресором. Ми бачимо всі ці імперіалістичні замашки і реальний фашизм, який зараз процвітає в Росії. І я не впевнений, що можливо — особливо ззовні — змусити 140-мільйонне населення Росії якось дуже швидко змінитись. Якщо ми подивимось в історію, то по суті У Росії нічого не змінюється. Це держава, яка в основному збагачувалась не працею: за рахунок промисловості, сільського господарства, наукових досягнень, котрі створюють добробут. Цей ворог століттями звик просто відбирати у інших і зараз, в даний момент, він діє в Україні дуже подібно. І ми розуміємо, що вони просто такі, які вони є.
Кожен, хто має намір на когось напасти, повинен чітко усвідомлювати, з якими наслідками йому доведеться зіткнутись — вони мають бути такими, що про агресію краще не думати взагалі.
Те, що можуть зробити Європа і світ — це утримати Росію від реалізації її намірів. Те, що ми зараз бачимо — це результат того, що система не спрацювала: Росія не злякалась, не побоялась цього кроку. Але уже зараз ми можемо сказати: Росія цю війну програла — через стійкість, хоробрість, згуртованість українського народу. І тому зараз та система, котра існувала раніше, і котра мала стримати агресора, має бути переглянута. Треба зрозуміти, які зміни слід здійснити, щоб потім такого не сталося. Кожен, хто має намір на когось напасти, повинен чітко усвідомлювати, з якими наслідками йому доведеться зіткнутись — вони мають бути такими, що про агресію краще не думати взагалі.
Читайте також: Коли закінчиться Друга світова війна?
Але, як я вже казав, складно змінити мислення і налаштованість Росії. Так, там є зовсім невеликий відсоток населення, які насправді усвідомлюють, розуміють, намагаються міняти все те, що навколо них знаходиться. Але ми бачимо, що з ними відбувається: як їх гноблять, як їх саджають, як їх вбивають. Тому що режим Кремля — це просто кримінальний режим, і коли ми говоримо про якісь банди, кримінальні угрупування, то це кримінальне угрупування на державному рівні. Все, що відбувається в Росії, чітко побудовано, як в класичних мафіозних структурах.
— Так, у Москві править мафія.
— Керманичі Росії розуміють: для того, щоб вони далі красти у свого народу, а він ще й був вдячним за це, або коли їхня влада слабшає, вони шукають можливість, як укріпити свої позиції. І ми бачили це неодноразово: як тільки треба підняти рейтинг Путіна і «Единой России», одразу починається війна. Купка злочинців при владі просто беруть і знищують не тільки чужий народ, але і свій. І заради чого? Заради того, щоб мати всі ці вілли, яхти, вплив. Але тепер для них настав етап, коли влада їм потрібна вже не для подальшого збагачення, а щоб уникнути відповідальності за свої діяння. Вони розуміють, якщо щось зміниться, то їх просто повісять і все. Вони зараз боряться за своє життя, за свою свободу. І тому цій маленькій купці людей все інше просто пофігу.
— Є думка, що цивілізований світ зараз працює на те, щоб Росію розвалити, тому що інакше ця імперія завжди буде прагнути експансії і загарбань. В згодні з цим?
— Я скажу так. Те, що я тут відчув і бачу, і те, що ми знаємо з історії, свідчить про те, що агресор не зміниться. Якщо отримає відсіч, він може відступити, набратись нових сил і, можливо, завдати ще більше шкоди, нападаючи на… важко сказати навіть, на кого. Тому усі, хто знаходиться поруч із Росією, у тому числі й ми, балтійські країни, відчувають постійну загрозу. Тому що Росія не прогнозована. Для неї інших держав і народів просто не існує.
І зараз є момент вибору, що ти будеш далі робити. Чи будеш ти ставати на коліна, плазувати, давати над собою знущатись заради того, щоб подешевше отримати нафту і газ? Чи ти готовий відстоювати свої цінності, принципи, позицію?
Я навіть думаю, питання не в тому, чи зрозуміли у світі російську загрозу. Важливо інше. Ті держави, які мали дуже тісні зв’язки з Росією, підтримували їх, ігноруючи важливі цінності. Але проста економічна вигода не може стояти вище базових людських цінностей. Ми довгий час бачили, як певні держави заплющали очі і поступалися цінностями тільки для того, щоб отримати економічну вигоду. І зараз є момент вибору, що ти будеш далі робити. Чи будеш ти ставати на коліна, плазувати, давати над собою знущатись заради того, щоб подешевше отримати нафту і газ? Чи ти готовий відстоювати свої цінності, принципи, позицію? Так, можливо щось коштуватиме нам дорожче. Але давайте заплатимо, зате будемо почуватись зовсім по-іншому: зможемо дивитись одне одному в очі і жити, не конфліктуючи зі своєю совістю — і це найважливіше! Хай це все буде дорожче, але не можна продавати цінності, принципи — просто щоб могло існувати цивілізоване суспільство. Тому це насамперед питання цінностей.
Дехто спочатку намагався всидіти на двох стільцях, але так не вийде: або ти з агресором і вже розраховуєш, як що ти на цьому заробиш у майбутньому, або ти разом з цивілізованим світом. І ми готові сказати, що так, як було, ніколи не буде. І дай Бог, щоб Росії в таких межах, як зараз, вже ніколи не було. Щоб перемогла історична справедливість.