2 березня 2022 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про агресію РФ проти України. Про значення цієї резолюції Тижню розповів правник Володимир Василенко. У 1991-2009 роках Володимир Василенко брав участь у роботі Генасамблеї ООН; у 2001-2005 роках працював суддею Міжнародного Кримінального Трибуналу з колишньої Югославії; 2018 року був обраний одним з трьох аудиторів НАБУ. Нижче подаємо його коментар:
“Насамперед хотів би зазначити, що я пропонував в Міністерстві закордонних справ України ініціювати скликання спеціальної сесії Генасамблеї ООН ще у 2014 році, коли розпочалася збройна агресія Росії проти України. Думаю, що своєчасне скликання такої Сесії й ухвалення резолюції, яка б засуджувала агресію та передбачала застосування санкцій проти Росії, сприяло б запобіганню трагічним подіям, що розгортаються сьогодні на наших очах.
В ухваленій сьогодні резолюції Генасамблеї ООН засуджуються агресія Росії проти України, є заклик негайно припинити застосування сили проти України, та вимога до РФ негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України, що безумовно є великим позитивом. Проте, великим негативом є згадка в ній про Мінські домовленості. Абсолютно неприйнятно є, щоб основою та інструментом врегулювання були Мінські домовленості, які нав’язані Україні силою, порушують її суверенітет і грубо суперечать нормам міжнародного права. Можна не сумніватись, що Росією це положення буде використовуватись для нав’язування Україні неприпустимих умов врегулювання.
Читайте також: Ворог несе втрати: які перемоги українського війська на фронті та поразки у окупантів (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)
Друге. В цій резолюції відсутні будь-які згадки про санкції щодо Російської Федерації, як держави, що вчинила злочин проти миру і несе відповідальність за цей злочин. Бажаним, щоб в цій резолюції було визначено, що Генасамблея ООН рекомендує державам членам ООН розірвати дипломатичні відносини з РФ, заборонити захід її суден в свої порти, не допускати у свій повітряний простір будь-які повітряні судна РФ і встановити газове та нафтове ембарго та заборону експорту імпорту різних видів продукції тощо. Практика ООН свідчить, що в багатьох резолюціях Генасамблея ООН передбачались подібні заходи щодо окремих держав що чинили міжнародні злочини. Наприклад, щодо Південноафриканської республіки, в той час коло її уряд чинив злочин апартеїду.
Також, мав би бути заклик, не тільки припинити війну та вивести всі війська агресора, а й відшкодувати усю шкоду завдану Україні. Також, бажаним було б, щоб у цій резолюції, йшлося про вищих посадових осіб РФ, які планували та здійснили злочин агресії та санкціонують складом збройних сил РФ воєнних злочинів проти людства. Вони повинні бути притягнуті до індивідуальної міжнародної кримінальної відповідальності. Крім того, в цій резолюції мав би бути заклик до прокурора МКС яким ще в кінці 2015 року було порушено справу і ведеться розслідування злочинів вчинених РФ після 20 лютого 2014 року. В такому вигляді ця резолюція була б набагато сильніша.
Варто зауважити, що ця спеціальна сесія була скликана на основі положень резолюції 377 (V) А. У свій час, відповідно до цієї резолюції, були створені об’єднані збройні сили які складалися із контингентів держав членів ООН, які за рішенням Організації були використані проти Північної Кореї, що вчинила напад на Південну Корею.
Читайте також: Тетяна Водотика: "Наші міста живуть і дихають на повні груди, коли це можливо, або гарчать та відбиваються, якщо це потрібно"
Також, в резолюції, очевидно, мало б міститись покликання на статтю 51 Статуту ООН, яка передбачає право на індивідуальну та колективну самооборону в разі збройного нападу на члена організації. Діючи відповідно до статті 51, держави члени ООН мають право вживати заходів, на підтримку держави, що зазнала агресії. Тоді б тут було зовсім інше звучання.
Тобто, резолюція могла б бути сильнішою. Однак, в тій ситуації, яка склалася, сам факт, що скликана Спеціальна сесія Генасамблеї й РФ засуджена за вчинення акт агресії, є позитивним моментом. Слід мати на увазі, що і скликання сесії, і ухвалення резолюції — це результат успішного подолання дипломатичного спротиву Росії, яка має вплив на багатьох членів ООН. Я, на жаль, не знаю всіх деталей процесу й нікого не хочу звинувачувати, але очевидно, що ключові члени Ради Безпеки ООН мали б також використати свій вплив для ухвалення більш радикальної резолюції”.