Ви один з ініціаторів листа, чи бачите ви готовність нинішнього уряду ФРН змінити свою політику щодо Росії?
— Поки що важко сказати, тому що в нинішній коаліції є різні партії. Уперше в повоєнній історії Німеччини в уряді є три різні табори. Боротьба за урядові функції, очевидно, триває. Отже, тепер питання в тому, чи буде портфель відносин із РФ, як при канцлерці Анґелі Меркель у її офісі, чи закріпиться за міністерством закордонних справ. Третє питання — це групи інтересів. У Східній Німеччині є енергетичні компанії, регіональні уряди, які хочуть, щоб газопровід «Північний потік-2» запрацював. На їхню думку, це вигідна угода для ФРН. Для Росії це може бути геополітична угода, але для Німеччини це не так. Я сподіваюся, що входження «Зелених» у два важливі міністерства — економіки та закордонних справ — приведе до зміни їхнього підходу. Але я не впевнений, тому що канцлер Олаф Шольц — головна фігура, а він представляє Соціал-демократичну партію (СДПН). Він уже говорив чимало хороших речей, багато критикував Владіміра Путіна в минулому. Але чи піде він далі, ніж ці глобальні заяви, це інше питання.
У своєму листі ви закликаєте змінити особливий спосіб ставлення до Росії, який сформувався в Німеччині. Як ви бачите цей перехід?
— Гадаю, що найбільш очевидним вираженням відходу від такого підходу були б якісь безпосередні дії. Не лише словесні заяви. З погляду риторики офіційна позиція Німеччини дуже критична щодо російського президента. ФРН також дуже підтримує Україну, Грузію, Молдову. Але коли справа доходить до конкретних дій, то тут часто інша історія. Щойно ми побачимо реальні кроки з боку Берліна, то це означатиме зміни. Поки що дії були або відсутні, або незначні, або амбівалентні. Наприклад, галузеві санкції, запроваджені в липні 2014 року, були фактично реакцією на смерть понад 200 громадян ЄС у літаку Малайзійських авіаліній. Вони надсилали Москві неоднозначний сигнал, оскільки карали за вбивство громадян Євросоюзу. Вони стосувалися не стільки України, скільки захисту ЄС. Отже, лише коли ми побачимо якісь значні реальні кроки з боку Німеччини, це знаменуватиме кінець особливих відносин між Берліном і Москвою.
Читайте також: Володимир Крижанівський: «Якби Путін і Єльцин помінялися місцями, то Росія пішла б на Україну раніше»
Минулого тижня новий генеральний секретар СДПН Кевін Кюнерт в інтерв’ю назвав російсько-українську війну та анексію Криму «територіальними суперечками». Чи означає це, що він представляє одну з груп інтересів, чи на таке його бачення впливає певна ідеологія?
— З СДПН, як і з німецькою громадськістю, все складніше, ніж із групами інтересів. Є люди, які просто отримують вигоду від торгівлі з Росією та виграють від «Північного потоку-2». Це те, що легко зрозуміти. Однак як в СДПН, так і серед місцевої громадськості панує така думка, що наявність хороших економічних відносин добре впливатиме на мир та безпеку Німеччини. У цих колах економічну співпрацю бачать як страхування від третьої світової війни чи чогось подібного. Кевін Кюнерт, як мені здається, належить до цього кола осіб. Він вважає, що ми повинні торгувати з Росією і це буде добре для Європи, ФРН та миру у світі.
У понеділок 17 січня міністр закордонних справ Анналена Бербок перебувала в Україні (розмова записана 17 січня — Ред.), наступного дня вона поїде до Росії. Чи очікуєте ви якісь зміни після цих візитів? Чи зовнішня політика, як за часів Меркель, усе ще проводиться в офісі канцлера?
— Мабуть, це запитання слід було б поставити комусь, хто перебуває в Берліні та знається на внутрішніх аспектах взаємодії в уряді. Зовні видається, що всередині коаліції є якийсь конфлікт. З одного боку, це ідеологічний конфлікт, з другого — питання, хто що буде робити. Анналена Бербок, мабуть, хотіла б, щоб Східна Європа, Україна та РФ опинилися під її керівництвом. Щодо цього напрямку в неї є власні ідеї, базовані на позиціях партії «Зелених», які не збігаються з ідеями СДПН. Я нічого не чекаю від цих візитів. Можливо, ще також надто рано говорити про якісь результати, оскільки вона зовсім нова в офісі. Гадаю, важливо, які сигнали вона посилатиме тут і в Москві, що вона буде говорити та як реагуватиме.
Читайте також: Чому Путін може вторгнутись в Україну та який вихід є у Заходу
Ми багато говоримо про «Зелених» і СДПН та їхні розбіжності в сприйнятті політики Росії. Така увага саме до цих двох членів коаліції зрозуміла, оскільки представниця «Зелених» обіймає посаду міністерки закордонних справ, а СДПН — канцлера. Але як щодо Вільної демократичної партії (ВДП), адже вона також є членом коаліції? Чи впливає ВДП на німецько-російські відносини?
— Вільні демократи — частина уряду. Гадаю, що вони відіграють у цьому певну роль. Можливо, другорядну, оскільки головний конфлікт тут проходить між «Зеленими» та соціал-демократами. Видається, що ВДП розділена на різні табори. Є фракція, яка вважає, що перш за все потрібно захищати інтереси німецького бізнесу, і вони начебто представляють інтереси компаній, які мають відносини з Росією. Але є також досить значна фракція людей, які мають цю ліберальну ідеологію світового порядку. Поки що, як я бачу, вони домінують у зовнішньополітичному дискурсі. Тож це бачиться обнадійливішим, ніж може видаватися. Можливо, ВДП зараз навіть більш по-яструбиному налаштована щодо Кремля, ніж, наприклад, ХДС, який завжди був неоднозначним.
——
Андреас Умланд, німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру дослідження Східної Європи, засновник та головний редактор серії «Радянська й пострадянська політика та суспільство» у видавництві ibidem-Verlag. Народився в 1967 році у м. Єна (НДР). 1999-го отримав ступінь доктора філософії в галузі історичних наук у Вільному університеті Берліна. У 2008 році отримав ступінь доктора філософії в галузі політичних наук у Кембриджському університеті