У комюніке Резолюції про історію, ухваленої на шостому пленумі ЦК Комуністичної партії Китаю (КПК) 19-го скликання, що проходив у Пекіні з 8 по 11 листопада, фраза «довічний лідер» не фігурує. Утім, немає жодних сумнівів у тому, що голова КНР Сі Цзіньпін отримав схвалення владного ЦК залишитися на посаді ще на один, якщо не два п’ятирічні терміни. Головним завданням пленуму було ухвалення Резолюції про основні досягнення й історичний досвід партії за минуле століття. Вона є беззастережним підтвердженням досягнень трьох титанів КПК: Мао Цзедуна, Дена Сяопіна та Сі Цзіньпіна.
Створення цього документа збігається в часі зі святкуваннями сторіччя створення КПК. Основні витяги з нього включені до комюніке шостого пленуму, яке оприлюднили 11 листопада. Резолюція розділяє історію комуністичного Китаю на три основні періоди.
Відповідно до Резолюції, епоха (1949–1976) під керівництвом Великого керманича Мао Цзедуна заклала основи соціалізму з китайською специфікою після тривалої та болісної громадянської війни за об’єднання нації. Другий період — це епоха реформ і відкритості, яку розпочав Ден Сяопін, що його хвалять за звільнення умів своєю прагматичною філософією «шукати істину серед фактів». Серед особливих здобутків Дена Сяопіна — переміщення фокусу партії на економічний розвиток і маркетинг економіки. Імена двох попередників Сі — Цзян Цземіня та Ху Цзіньтао — також фігурують як лідерів, які допомогли втілити ідеї Дена.
Читайте також: «Сіньцзянські папери». У Китаї стався витік документів, які доводять причетність лідерів країни до репресій проти уйгурів
Понад половину комюніке присвячено вшануванню чинного лідера КНР за те, що він зробив принаймні такий самий вагомий внесок, як і Мао та Ден. Його оспівують за те, що він одноосібно заснував «Думку Сі Цзіньпіна про китайський соціалізм нової ери». «Це марксизм сучасного Китаю і XXI століття», — повідомили в Резолюції. У партійному документі зазначено, що філософія нинішнього лідера країни «втілює найкраще з китайської культури та духу нашого часу і є новим проривом у адаптації марксизму до китайського контексту». Тобто якщо Мао та Ден були керманичами, які намічали курс КПК у минулому столітті, то Думки Сі Цзіньпіна прокладають шлях до «великого відродження китайської нації» в нинішньому столітті. У Резолюції зазначено, що завдяки цим вкладам «партія закріпила основну позицію товариша Сі Цзіньпіна в ЦК партії та в партії загалом».
На відміну від двох попередніх історичних документів партії — Резолюції 1945 року, поданої Мао Цзедуном, і Підсумку історії 1981 року, організованого Ден Сяопіном, — нещодавно ухвалена Резолюція складається здебільшого зі схвалення роботи минулих лідерів. Однак у 1945 році Мао використав Резолюцію КПК з деяких історичних питань, щоб очорнити засновників партії, таких як Чень Дусю, Цюй Цюбай, Чжан Готао та Ван Мін, яких звинувачували в помилках ультралівих або ультраправих. Резолюція Дена з деяких питань історії партії з моменту заснування КНР звинувачувала ультрарадикалізм Мао в шкоді, якої він завдав партії та країні під час Культурної революції. У цьогорічному документі також згадано помилки Мао, особливо Культурну революцію (1966–1976), яка, наголошується там, призвела до «найсерйознішої невдачі та втрат, яких зазнав народ» із 1949 року. Утім, критика Резолюції Мао значною мірою повторює резолюцію Дена 1981 року та не стосується фундаментальних недоліків системи КПК. У Резолюції також згадано інцидент на площі Тяньаньмень, але, згідно зі схваленою партією характеристикою, той студентський рух 1989 року визначений як «заворушення» проти КПК, що відбулося через «підтримку та підбурювання» антикомуністичних та антисоціалістичних сил на заході.
Резолюція шанує Сі за «його численні глибокі думки і наукові теорії та їхнє впровадження… також за низку оригінальних і нових концепцій та стратегій щодо управління нацією». Досягнення, які приписують нинішньому китайському лідерові, включають кампанію боротьби з хабарництвом, ліквідацію крайньої бідності та досягнення «помірно успішного суспільства»; «значний прогрес у галузі загального процвітання»; подальший розвиток політики Дена про відчинені двері; «модернізацію владної системи Китаю та спроможності управління», а також покращення міжнародного статусу держави. Одначе багато із цих заяв видаються сумнівними. Шостий пленум, мабуть, досяг того, що мав на меті, тобто визначив роль Сі як єдиної керівної сили партії, уряду й армії XXI століття. Утім, постає питання, чи зможуть десять чи більше років його залізного правління покращити політичну прозорливість партії, а також її міжнародний статус.
Як-от, наприклад, твердження у цьому документі про те, що Сі вдосконалив систему управління країни та її інституції. Одним із наслідків рішення шостого пленуму може бути те, що у вищих ешелонах партійно-державного апарату збережеться феномен «одноголосної палати»: одна людина, яка ухвалює всі рішення. І це попри часто повторювані заяви лідера КНР: «Я стану «самовідданим», щоб не підвести людей… Я прагну увійти у стан безкорисливості, щоб присвятити себе розвитку Китаю». За останній рік основний вектор політики відбиває те, як Сі, якому дали прізвисько «керманич усього», ухвалював імпульсивні рішення без погодження інших керівних представників партії й уряду. Серед прикладів — раптове рішення не допустити котирування Ant Corporation Джека Ма на Гонконгівській фондовій біржі наприкінці 2020 року; відкликання підтримки компанії таксі Didi Chuxing, яка успішно котирувалася на Нью-Йоркській фондовій біржі на початку цього року; несподіване липневе оголошення про те, що всі приватні школи репетиторства мають стати неприбутковими. Оскільки Сі є головою Центральної фінансово-економічної комісії — найвищого національного органу, що ухвалює рішення з фінансово-економічних питань, — ці рішення не можна було ухвалити без його дозволу.
За підтримки Резолюції дуже ймовірно, що Сі (1953 р. н.) ще десять років буде служити генеральним секретарем КПК, головою Центрального військового комітету (ЦВК) і головою країни до 22-го партійного конгресу 2032 року, коли йому виповниться 79 років (у листопаді президенту США Джо Байдену виповнюється стільки ж). Після ХХІІ з’їзду партії Сі може наслідувати Дена, залишаючись головою ЦВК (посада з найбільшою владою в Китаї), відмовившись від титулів генерального секретаря партії та/або голови держави. Цей сценарій, однак, порушить партійну конвенцію про впорядковану спадкоємність поколінь, як визначив Ден. Кадри, що належать до шостого покоління (6G), — народжені у 1960-х роках — матимуть у 2032 році відносно невеликі шанси змінити Сі, який представляє п’яте покоління, оскільки до того часу ті, хто народився до 1964-го, досягнуть звичайного пенсійного віку (68 років) для членів Постійного комітету Політбюро (ПКП). Окрім цього, більшість кандидатів шостого покоління (6G) не будуть достатньо молодими, щоб служити в ПКП два наступні п’ятирічні терміни. Завдяки цьому сьоме покоління (7G) має досить високі шанси замінити Сі на посаді верховного лідера.
Читайте також: Прихована сила китайської пропаганди
Нині лише кілька десятків чиновників 7G, які народилися в 1970-х роках, отримали звання віцеміністрів. Через їхні відносно низькі посади жоден із цих «зірок-початківців» ще не продемонстрував, що вони мають усе необхідне, щоб керувати в Політбюро або вище. Провідні кадри 7G включають генеральних секретарів провінційних або муніципальних партійних комітетів Шанхая, Цзянсі та Шаньдуна, це відповідно 50-річний Чжуге Юйцзе, 49-річний Ву Хао, і 50-річний Лю Цян, а також голів комітету з політичних і правових питань провінцій Цзянсу та Юньнань, відповідно 50-річний Фей Гаоюнь і 48-річний Лю Хунцзянь.
У Резолюції про економічну політику стверджують: «Щодо реформ і відкритості партія послідовно просуває ширші та глибші реформи в усіх напрямах». Однак саме цьому суперечать постійні обмеження керівництва Сі безлічі квазіприватних конгломератів, серед яких Alibaba, Tencent і Bytedance, а також кілька величезних корпорацій нерухомості, включно з розміщенням більшої кількості партійних осередків у цих фірмах і надання більших повноважень щодо ухвалення рішень відповідним партійним функціонерам. Справді, найпослідовніший вислів Сі щодо управління економікою — це «дизайн найвищого рівня» і виділення більше бюджетних ресурсів понад 95 гігантським конгломератам державних підприємств. Крім того, схильність Сі до встановлення промислової політики, субсидування орієнтованих на експорт фірм, а також примус іноземних компаній, які мають позиції в Китаї, ділитися своєю інтелектуальною власністю з місцевими колегами, стали предметами розбіжностей у торгових переговорах зі США та іншими західними країнами. Ба більше, хоча в Резолюції й стверджено, що китайська економіка досягла задовільного «всебічного, збалансованого та стійкого» зростання, Сі по суті дотримується стратегій Цзян і Ху, покладаючись на вливання державного фінансування в інфраструктурні проєкти та в сферу нерухомості, щоб підняти ВВП. Такий підхід спричинив безпрецедентне накопичення боргів на всіх рівнях влади, а також сприяв тому, що підприємства та споживачі теж мають велику заборгованість.
Читайте також: «Били та приковували чоловіків, жінок та дітей». Китайський детектив у вигнанні розповів про масштаби тортур проти уйгурів
У зовнішній політиці Сі хвалять за підвищення авторитету Китаю на міжнародному рівні за допомогою таких гасел, як досягнення «людської громади зі спільним майбутнім» та за ведення «дипломатії великих країн» з іншими великими державами. Однак добре відомо, що Пекін використовував свої інвестиції для зміцнення відносин із низкою країн-клієнтів, що розвиваються. Тим часом Китай став досить ізольованим на світовій арені, частково завдяки відносно успішним зусиллям адміністрації Байдена зібрати такі коаліції, як QUAD і AUKUS, які прагнуть стримати надзвичайну тенденцію зростання влади Китаю. Можливо, це спонукало недавній заклик Сі до чиновників створити імідж Піднебесної як «надійної, привабливої та поважної» країни. У Резолюції не згадано знаменитий вислів Дена Сяопіна про «стриманість замість лідерства» у світових справах, який багато хто вважає більш раціональним для керівництва зовнішньою політикою Китаю.
За словами досвідченого американського китаєзнавця Чена Поконга, на пленумі Сі зіткнувся з опозицією. Це допомагає пояснити, чому один порівняно довгий параграф комюніке Резолюції присвячений політиці Цзяна Цземіня та Ху Цзіньтао, які добре відомі як політичні суперники Сі. Несподівана згадка Цзяна та Ху в цьому партійному документі може бути поступкою їхнім послідовникам, багато з яких досі обіймають посади на міністерському рівні та вище. Крім того, Сі й далі використовує антикорупційну кампанію як зброю для знищення реальних і потенційних ворогів, особливо в чутливому політико-правовому апараті. Така відсутність партійної єдності всередині вказує на те, що, попри барвисту мову, яку в Резолюції використовують для позначення подвигів Сі, майбутнє його керівництва цілком може залежати від того, чи зможе він розв’язати багатогранні проблеми, які турбують Китай.