Міграційна криза на кордоні Білорусі й Польщі розвивається в напрямі подальшого загострення; на Заході гучнішають голоси, які кажуть про нову загрозу повномасштабного вторгнення РФ в Україну; у сварку між прихильниками та противниками вакцинації вставив свою тисячу гривень особисто президент Володимир Зеленський. Перелічені в попередньому реченні події не тільки важливіші, а й цікавіші за чергове шурхотіння на політичному полі. Якщо згадати ще й анонсоване здорожчання вартості проїзду для киян до 20 гривень, то й Дмитро Разумков, і фракція монобільшості, й увесь парламент разом неначе зовсім тьмяніють. Проте зміна керівництва в партії влади й «Розумна політика» (саме так назвали нове міжфракційне об’єднання Разумкова) таки заслуговують на увагу, якщо сприймати їх у контексті.
Новою лідеркою «Слуги народу» обрали нардепку Олену Шуляк. І передусім це призначення свідчить, що на жодні зміни в політиці партії або обраному напрямі її розбудови очікувати не варто. Роль формального лідера партії в СН, по суті, зведено до адміністративної (та й то в усіченому варіанті), адже насправді все залежить від «духовного лідера» Володимира Зеленського. Про це прямо заявили ще два роки тому, і жодних змін відтоді не відбулося.
Годі чекати на особливі зміни у стилі адміністрування. Шуляк від початку скликання стала заступницею голови парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. У цьому самому комітеті трудився вже ексглава «Слуги народу» Олександр Корнієнко. Упродовж скликання саме цей комітет завоював певний окремий статус серед інших у Раді. У ньому відбувається найменше скандалів, більшість ініціатив проходять у залі без особливих суперечок, а в галузі децентралізації (якою передусім займається комітет) влада завжди має чим похизуватися.
Читайте також: Спрага до життя
Саме в цьому комітеті джерела тіснішої співпраці «Слуги народу» та мажоритарних груп «Довіра» й «За майбутнє». Спільні голосування політсил за законопроєкти у галузі тієї самої децентралізації почалися ще тоді, «коли це не було мейнстримом», якщо вдаватися до приказок. Зараз така коаліція не секрет і в інших галузях, а після остаточного формування групи Разумкова монобільшість ще сильніше залежатиме від мажоритарників.
Нині чомусь досі багато говорять про те, що заміна Корнієнка на Шуляк спричинена вимогами закону. Мовляв, перший заступник голови парламенту, яким Корнієнко став на початку жовтня, не може очолювати партію. Однак це не так. У законі про регламент парламенту вказано, що голова ВР та його заступники не можуть належати до депутатів будь-якої фракції. Вимог про безпартійність немає. Сам Корнієнко ще 7 жовтня висловив бажання поєднувати дві посади, однак за місяць воно зникло й він вирішив «сконцентруватися на продовженні парламентських реформ». Характерно, що зі з’їзду, який обрав нову голову партії, великого шоу не влаштували. Про нього повідомили буквально напередодні заходу, а відбулося все в будній день. По суті, з’їзд став додатком до засідання фракції, яке зазвичай відбувається по понеділках.
Якщо розглядати біографію Шуляк, то певною мірою виділяється той факт, що вона з когорти вихідців із BRDO (ГО «Офіс ефективного регулювання») — неурядової організації, яка делегувала чимало представників до влади зразка другої половини 2019 року. Найяскравішим був Олексій Гончарук, перший прем’єр-міністр часів Володимира Зеленського. Шуляк займала місце представника того уряду в парламенті. З відставкою першого Кабміну частина спостерігачів пророкувала «розрив влади з проєвропейськими реформами». Однак реформи не стали ні швидшими, ні повільнішими. Нинішнє призначення Шуляк теж навряд чи варто називати поверненням BRDO до влади. Це радше зайве нагадування, що попереднє місце роботи не завжди визначає майбутні дії особи. Шуляк нині займає іншу позицію в іншій конфігурації сил. Фактично її призначення може лише оживити імідж «Слуги народу» (жінок-лідерок політсил в Україні небагато) і технічно втримати її рейтинг найближчим часом (перша цікавість до нового обличчя завжди має певний електоральний результат). Чи зможе вона перезапустити партію — залежатиме від харизми й бажання. Це буде складно, адже в оточенні Володимира Зеленського інші харизматики не приживаються.
На іншому тепер полюсі нарешті офіційно оголосили про утворення міжфракційного депутатського об’єднання Разумкова. За час між збиранням підписів і реєстрацією від «групи 25» відколовся один охочий. Ним став Володимир Кабаченко з «Батьківщини». Точно оцінювати, як складеться новий політичний проєкт Разумкова, наразі надто рано. Особисто колишній спікер займає собою чимало ефірів телеканалів, пов’язаних з опонентами чинного президента, — і Рінатом Ахметовим, і Петром Порошенком. Рейтинги нібито показали зростання, хоча психологічний показник у 10% взяти поки що не вдалося (це потрібно для переходу з першої до вищої ліги політичних облич). Водночас перша хвиля зацікавленості Разумковим після відставки вичерпалася. Він досі грає роль жертви. Наприклад, заявляє про тиск на депутатів власного МФО. Проте з’їзд «Слуги народу» не розпочав процедури відкликання мандата Разумкова. Така можливість у партії влади є. Формально його обрано за списком СН і він вийшов з фракції, коли став спікером. Це підстава, щоб вигнати його з парламенту. Можливо, це було б навіть корисно для нового іміджу Разумкова, але поки що такого не сталося.
Читайте також: Back to USSR. Як у Харкові поховали «міцного господарника»
Далі все залежатиме передусім від того, наскільки Разумков утомлюватиме або ж, навпаки, надихатиме телевізійну аудиторію. Інших засобів популяризації в нього немає, і українська політична історія знає чимало прикладів, коли «безлімітний абонемент» на популярних телеканалах не гарантував балів під час підрахунку голосів на виборах. Найкраще про це знає головний «радикал» Олег Ляшко.
Проте в ексспікера точно є ресурс у вигляді МФО. І користатися ним він уміє. Річ у тім, що третьою нерядовою політичною подією останніх тижнів стало призначення нових міністрів уряду. І монобільшість змогла власним рішенням поставити на посаду тільки Олексія Резнікова в Міноборони. Дали 228 голосів. У решті випадків потрібна була допомога груп мажоритарників. МФО «Розумна політика» відтепер фактично є однією з них. І вона може розігрувати власну карту під час обговорення важливих для влади законопроєктів в умовах, коли сама влада не має достатньо голосів для їх ухвалення. Як складуться відносини Разумкова й Офісу президента саме в таких питаннях — і буде ключовою інтригою найближчих місяців.