Сьогодні відносини між Великою Британією та Францією на найгіршому рівні за останні два покоління. Країни сперечаються на тему рибної ловлі, що не має великого значення з економічного погляду, але відіграє вагому політичну роль. Місцева суперечка між британськими та французькими рибалками, що вимагають права ловити рибу у водах поблизу британського острова Джерсі Нормандської групи островів, переросла в масштабний конфлікт між двома провідними членами НАТО. Франція пригрозила блокувати британським суднам доступ до своїх портів, зупинити електропостачання, поскаржитися на Велику Британію в Європейський суд справедливості й мобілізувати партнерів у ЄС, щоб після Brexit у Великої Британії не склалися відносини з жодним із європейських сусідів.
Натомість Велика Британія пригрозила дати Франції відсіч і заявила, що не дозволить шантажувати себе погрозами президента Емманюеля Макрона. Напруженість трохи послабилася, коли він зустрівся з Борісом Джонсоном на саміті COP26 у Глазго й сторони поновили переговори для розв’язання риболовного конфлікту. Та загалом атмосфера лишається напруженою та недоброзичливою. Франція досі лютує через дії Великої Британії, Америки й Австралії, які уклали пакт про оборону, що позбавив французів угоди на продаж Австралії дизельних підводних човнів, адже натомість США постачатиме туди свої атомні субмарини.
Читайте також: Ніколя Тензер: «Не варто вести переговори з Путіним»
Риболовний конфлікт — доволі сміховинний. Він спалахнув через те, що місцеві рибалки в Нормандії зажадали, щоб після Brexit за ними зберігся дозвіл рибалити у водах біля острова Джерсі. Острів, що має власний уряд і парламент, повідомив, що видаватиме ліцензії тільки французьким суднам, які зможуть довести, що рибалили у внутрішніх водах Джерсі протягом чотирьох років до Brexit. Французи зажадали 454 ліцензії; уряд Джерсі видав лише 210.
Тоді Париж пригрозив, що завадить британським суднам розвантажуватись у деяких французьких портах, проводитиме додаткові перевірки ліцензій, посилить контроль для вантажівок і запровадить жорсткіші санітарні перевірки. Усе це суттєво зашкодить торгівлі Великої Британії з Францією не лише рибою, а й іншими товарами. Сполучене Королівство відмовилася відступити, і тоді Макрон поглибив конфлікт, закликавши інші країни ЄС визнати, що Лондон порушив угоду Brexit. Франція хотіла, щоб ЄС розпочав повномасштабну торговельну війну проти Великої Британії.
Чому маленький сегмент торгівлі рибою має таке велике значення? Конфлікт спалахнув у час, коли Макрон готується до переобрання, а французькі рибалки мають вплив на громадську думку. Зокрема, їх підтримує головний консервативний суперник Макрона. Тому президент Франції прагне показати жорстку позицію та готовність відстоювати честь й інтереси своїх громадян. З британського боку Боріс Джонсон хоче показати, що Brexit був вдалим рішенням, хоч поки що спричинив великі проблеми з торгівлею, призупинив експорт із Європи, призвів до нестачі водіїв вантажівок і важливих працівників ресторанів і служби охорони здоров’я, а от переваг забезпечив мало. Прем'єр прагне показати, що не дозволить ані Франції, ані Європі себе залякувати та що британці ухвалюватимуть власні рішення без участі Брюсселя.
Однак, окрім цього, є кілька причин поганих відносин Франції та Великої Британії. Головна — обурення Парижа щодо угоди про субмарини між Австралією, Великою Британією та США. Цілковитою несподіванкою виявилася заява австралійського прем’єр-міністра про те, що його країна не підписуватиме з Францією дорогої торговельної угоди вартістю $90 млрд. Натомість, як він заявив, Австралія придбає атомні субмарини у Великої Британії та США, а також вступить у новий альянс безпеки AUKUS, що дбатиме про безпеку в Південно-Тихоокеанському регіоні й слугуватиме промовистим застереженням Китаю. Франція лишилась осторонь, хоч має в цьому регіоні колишні колонії та вагомі інтереси.
Макрон так розлютився, що зробив безпрецедентний крок: відкликав французьких послів із США й Австралії, а Велику Британію зневажливо назвав безсилим «васалом» Америки, що не має незалежної зовнішньої політики. Такої сварки між союзниками НАТО ще ніколи не траплялося. Конфлікт ущух за тиждень-два, і посли повернулись у Вашингтон і Канберру. Президент Байден перепросив і визнав, що справу організували «недолуго». Однак за кілька днів конфлікт знову розпалився, коли прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон сказав, що Макрону повідомили про скасування угоди, й оприлюднив дипломатичне листування між лідерами цих країн, яке засвідчує, що Франція знала про скасування. Макрон лютував через оприлюднення приватного повідомлення та назвав Моррісона брехуном. Тепер дві країни майже не спілкуються.
Усе це відбулося на початку кліматичного саміту COP26 в Глазго, Шотландія. Макрон відвідував саміт і був змушений теревенити з господарем заходу Борісом Джонсоном і виявляти привітність. Французи в той час уже затримали британське риболовецьке судно, але на знак доброї волі Макрон пообіцяв відпустити його та не виконувати погроз проти Великої Британії за умови поновлення переговорів про риболовне питання. Нині сторони знову ведуть переговори про ліцензії. Дипломати обох країндивуються, що суперечка про таке незначне питання переросла в масштабний дипломатичний інцидент.
Читайте також: Die Welt: Новий порядок уже тут
Погіршення відносин також сталося на тлі скрутного становища уряду Боріса Джонсона, коли стало відомо, що депутат-консерватор, колишній член Кабінету міністрів, зловживав посадою, використавши велику суму на лобіювання в інтересах двох приватних компаній. Це суворо забороняється правилами парламенту, і депутата усунули на 30 днів. Депутат поскаржився Джонсонові, і прем’єр пообіцяв змінити правила й наказав своїм консерваторам підтримати зміни. Однак це спричинило запеклий протест із боку опозиційних лейбористів і представників громадськості, тож Джонсон відмовився від запропонованих змін. Тимчасом розлючений депутат подав у відставку.
Як наслідок, Джонсона тепер звинувачують у темних оборудках і корупції, а його рейтинг у власній партії та країні різко впав. Отож, тепер йому треба продемонструвати жорсткість, а сварка з Францією — зручний спосіб відвернути увагу від внутрішніх колотнеч.
Іронія в тому, що Велика Британія та Франція — ключові військові союзники в НАТО й мусять тісно співпрацювати щодо питань безпеки. Протягом останніх 30 років їхні сили діяли разом по всьому світу — зокрема в Боснії й Малі, де вони воюють проти ісламістських екстремістів. Окрім того, обидві держави входять до складу Ради Безпеки, тому мають координувати політику в глобальних питаннях. Однак, очевидно, що зараз Макрон не довіряє Джонсонові, а той своєю чергою вважає, що Франція поводиться зарозуміло.
Читайте також: Переродження ілюзій
Протягом цього року інші суперечки теж отруювали відносини між Лондоном і Парижем, зокрема коли Велика Британія лідирувала з вакцинацією проти COVID-19, а Франція пасла задніх. Макрон заявив, що розроблена у Сполученому Королівстві вакцина AstraZeneca ненадійна. Британський уряд обурився і сказав, що французи просто заздрять, позаяк жодна тамтешня компанія не розробила дієвої вакцини, попри всі сподівання французів.
Такі сварки створили недовірливу атмосферу, а також збурили громадську думку в обох країнах. Франція й Велика Британія століттями регулярно воювали між собою, аж поки не підписали 1904 року англо-французьку угоду, за якою стали найближчими військовими й політичними союзниками, а потім воювали пліч-о-пліч у двох світових війнах. Наразі відносини між ними видаються вельми напруженими, а британська та французька громадськості згадують давні образи й стереотипи. Риболовний конфлікт можна розв’язати, проте найближчими роками заповідається неабияка нестабільність в англо-французьких відносинах.