Нова порція правок щодо функціонування Національного фонду досліджень України (НФДУ), що її нещодавно обговорювали на комітетських слуханнях, передбачає певні зміни до чинного Закону, які викликають багато запитань. Так у проєкті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пропонується радикально змінити склад наглядової ради НФДУ, аби МОН формував її з керівників відомств та організацій, що є основними отримувачами грантів НФДУ (національних академій наук, університетів), та представників органів влади у ранзі не нижче заступників міністрів. При цьому повноваження наглядової ради розширюються так, щоб вона могла безпосередньо впливати на тематику конкурсів фонду.
Також, відповідно до цих правок, завданням Фонду буде грантова підтримка фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук і науково-технічних (експериментальних) розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.
Поміж тим, нова редакція вилучає норму чинного Закону щодо процедури підтвердження довіри з боку наукової ради фонду до виконавчого директора НФДУ та намагається звести поняття «особливого статусу» НФДУ до права тримати кошти спецфонду на поточних рахунках держбанків (таке право має будь-яка наукова установа).
Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій написав листа до Міністерства освіти і науки щодо проєкту та не рекомендував його прийняття у поточній редакції. У листі йдеться про загрозу від таких новацій для ефективного виконання НФДУ своїх завдань. Зокрема, комітет наголошує на недоцільності звуження поля досліджень, які можуть підтримуватись Фондом, лише до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. “Причому це відбувається в ситуації, коли МОН вже другий рік поспіль не може розробити змін до чинного переліку пріоритетних напрямів”.
У травні 2021 року відбулись громадські обговорення нової редакції Закону. У листі зазначається, що що під час обговорень розробником пропонувалася зовсім інша редакція положень щодо порядку формування наглядової ради НФДУ, і поточна редакція не відповідає жодній з висловлених пропозицій.
Тиждень звернувся за роз’ясненням основних невідповідностей в проєкті Закону до доктора фізико-математичних наук Андрія Семенова. Далі його пряма мова:
“У порівнянні із чинним Законом, проєкт є більш впорядкованим. Але у якщо порівнювати із літнім варіантом правок є деякі пункти, що ставлять під сумнів ефективну роботу Фонду. До того ж не видно, щоб були рухи у напрямку врахування побажань та зауважень науковців, що були озвучені на комітетських слуханнях у ВРУ.
Викликає питання положення частини другої статті 49 цього проєкту. Вона визначає завданням Фонду грантову підтримку фундаментальних і прикладних досліджень за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, визначених законодавством. Це, як на мене, крок назад у порівнянні із тим, що ми маємо зараз. Українська наука вже перебуває у такому жалюгідному становищі, що навряд чи держава може дозволити собі “замовляти” певні дослідження. Зараз найбільш нагальним питанням є збереження тих небагатьох наукових груп, що роблять науку на світовому рівні. Якщо діяльність цих груп формально не підпадає під ці пріоритетні напрями, то виходить, що вони не мають жодних шансів на отримання фінансування. Тому я вважаю дуже важливим підтримати ідею bottom-up конкурсів, коли теми пропонують самі науковці. Саме це дозволить виявити найбільш успішні групи, що працюють в країні та профінансувати їх.
Читайте також: Відремонтувати молотком
Зараз Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій виконує функції Наглядової ради Фонду. Це забезпечує її незалежність в прийнятті рішень. Але там немає представництва держави, яка, власне, і фінансує Фонд. Зрозуміло, що це треба змінювати. Але робити це так, щоб зберегти справедливе представництво держави та незалежної наукової спільноти. До того ж чинним Законом та проєктом передбачено, що Фонд може фінансуватися також з інших джерел. Якщо бізнес буде робити це, то його представники також повинні бути представлені у Наглядовій раді. Це було б цілком логічно.
Натомість, згідно частині першої статті 53 проєкту Закону, Наглядова рада ставиться фактично під контроль одного єдиного органу державної влади — МОНу. Формально там є і представники Наукового комітету і представники академій наук та університетів. Але виглядає так, що це будуть ті представники, яких призначить МОН. Тобто про незалежність цього органу не йдеться. Наглядова рада має, наприклад, досить широкі повноваження у розподілі фінансування, погоджені тематичних напрямів конкурсу, керівників Фонду, а також у затверджені порядку проведення експертизи. Не можна допускати, щоб всі ці функції контролювалися виключно одним органом — МОНом.
На комітетських слуханнях влітку наукова спільнота висловлювала багато пропозицій щодо покращення роботи Фонду. Практично у кожному виступі зазначалося, що чинна практика укладання договорів та звітності є дуже складною як у фінансовій, так і у науковій частинах. Більше того, вона не враховує специфіки саме наукових досліджень. Немає єдиного підходу до оплати праці науковців. Просили також дозволити фінансування консорціумів — тобто кількох фінансово-рівноправних організацій в межах одного конкурсу. Було прохання врегулювати можливість перенесення фінансування між етапами. Пропонували зробити щонайменше річну звітність по проєктам, а не щоквартальну, як це є зараз. Зрозуміло, що деякі з цих питань, які є занадто болючими саме для виконавців чинних проєктів, не можна вирішити лише в рамках змін до Закону про наукову та науково-технічну діяльність. Але я особисто не бачу навіть натяку на намагання їхнього вирішення. Виглядає так, що в МОНі немає жодної комунікації із реальними виконавцями проєктів. Більше того, сам проєкт направлений на вирішення питань організації роботи Фонду, розподілу повноважень (що, безумовно, є важливим), але в ньому нічого немає для покращення роботи саме науковців. Це є дуже серйозний недолік проєкту Закону.
Велике здивування у мене викликає той факт, що у проєкті Закону залишається норма про те, що члени Наукової ради НФД виконують свої обов’язки на громадських засадах. Чинне законодавство так забюрократизувало роботу Фонду, що Наукова рада має погоджувати найменші зміни у кожному проєкті. Тобто, наприклад, якщо я просив купити 100 олівців, а мені потрібно буде купити 110, то, як я розумію, Наукова рада має зібратись і вирішити це питання. І так по кожному проєкту! Нагадаю, що цей орган складається висококласних активних науковців. У них не так багато часу, щоб витрачати його на такі справи. І до того ж члени Наукової ради повинні робити це безкоштовно! Слід також додати, що на Науковій раді лежить велика відповідальність щодо справді важливих питань. Вважаю норму про безоплатну працю членів Наукової ради абсолютно необґрунтованою. Більше того, мені здається, що вона є проявом неповаги до цих науковців”.