Спираючись на соціологічну розвідку, здійснену на основі опитування 7258 дорослих осіб, науковець Томас Костелло та п’ять його колег із американського університету Еморі віднайшли чимало спільних етичних переконань у носіїв лівих та правих переконань. Саме дослідження було оприлюднене в Journal of Personality and Social Psychology. Воно доводить, що ліві, аналогічно до тих, хто має праві погляди, можуть мати психологічні особливості, що спонукають їх відстоювати певні форми авторитаризму.
“Особливості такого профілю досліджувалися психоаналітиками та суспільнознавцями ще в 30-х роках минулого століття, – прокоментував дослідження для сайту Atlantico.fr французький психіатр Жан-Поль Міалє, – Це робилося, щоб краще зрозуміти механізми, що сприяли популярності Адольфа Гітлера. У 1950 році вийшла книга “Авторитарна особистість” (“The Authoritarian Personality”, 1950), написана німецькими філософом та соціологом Теодором Адорно у співавторстві із трьома науковцями із американського університету Берклі. З того часу дослідження в царині соціальної психології примножилися.
Сьогодні, в результаті тисяч різноманітних розвідок, наукова спільнота дійшла висновку, що авторитаризм характеризується трьома вимірами:
1) слухняність та повага до встановленої влади;
2) дотримання консервативних соціальних норм;
3) схвалення механізмів примусового та карального соціального контролю.
Проблема в тому, що весь цей час науковці досліджували виключно правий авторитаризм і не бажали навіть уявляти, що така ж тенденція може існувати в лівих колах.
Автори наукового доробку із університету Еморі наводять приклади, що варіації авторитаризму процвітали практично у всіх політичних системах, включно з ліберальними демократіями, – такими, як Франція та Великобританія, а також – у християнських країнах в Центральній та Південній Америці, буддистській М’янмі, проіндуїстській Індії та комуністичних і посткомуністичних країнах.
Австралійська політологиня Карен Стеннер стверджує, що авторитаризм відображає нетерпимість до відмінностей, що проявляється у відповідь на порушення суспільних норм. «Авторитаризм (а не консерватизм, нестача освіти чи релігії) – це принциповий детермінант нетерпимості до відмінностей у часі, просторі, тобто у будь-якій частині історії, у всіх культурах та у всіх аспектах (включаючи расову, політичну та моральну нетерпимість)», – цитують її автори дослідження.
Читайте також: Сергій Дембіцький: «Українці якщо й хочуть якогось авторитаризму, то лише на їхніх умовах»
На думку науковців те, що дослідження авторитаризму має непропрацьовані прогалини стосовно лівого політичного спектру, не є дивиною, адже «дослідження про авторитарну особистість мали на меті насамперед описати психологічну привабливість фашизму та ультраправої ідеології». Натомість системна та надмірна залежність від “західних, освічених, індустріалізованих, багатих та демократичних зразків” (англ. Western, Educated, Industrialized, Rich, and Democratic, акронім WEIRD) спотворила нашу здатність висловлювати узагальнені твердження про поведінку людини.”
Психологічні процеси, що лежать в основі авторитаризму, можуть бути складними для розуміння, враховуючи, що здебільшого вивчався лише правий авторитаризм. Для порівняння, автори розвідки пропонують розглянути наслідки використання виключно чоловічих зразків для розробки діагностичних критеріїв психічного розладу. Імовірно, такий підхід репрезентував би симптоми, які частіше зустрічаються у чоловіків, та недостатньо проаналізував би інші, котрі частіше зустрічаються у жінок.
“Щоб зрозуміти, чи пов'язані авторитаризм та політична ідеологія один з одним, автори дослідження пропонують зауважити, що в літературі висувають різні визначення ідеології, які розходяться або й суперечать одне одному. Коли психологи досліджували політичну ідеологію як таку, вони зазвичай намагалися зрозуміти, чому людей тягне до певних ідеологічних переконань (наприклад, капіталістичного вільного ринку), підкреслюючи зміст ідеологічних претензій. Однак факт того, як саме конкретний індивідуум дотримується своїх переконань, може мати однакову або більшу психологічну релевантність для авторитаризму, ніж їхній конкретний ідеологічний зміст”, – йдеться у дослідженні.
Свого часу Боб Альтмаєр, розробник шкали правого авторитаризму, висунув психологічне, а не ідеологічне визначення “лівих” та “правих”, що позначає підпорядкування визнаним авторитетам у житті людини. А саме, "психологічні праві підтримують прийняті в суспільстві авторитети влади, а психологічні ліві протистоять їм". Основним диспозиційним ядром лівих та правих авторитарних особистостей є власне авторитаризм, а орієнтація вправо чи вліво варіюється відповідно до ставлення людини до ієрархії. Дотримуючись цієї концептуальної основи, Альтмайер створив першу опубліковану міру лівого авторитаризму.
Читайте також: Розкіш суворого режиму. Чи вдається відпочити авторитарним лідерам
Крайні ліві та праві ідеології (наприклад, комунізм та фашизм) однаково авторитарні за своєю структурою – обидві чинять потужний тиск для підтримки дисципліни серед її прихильників, виступають за агресивні та цензурні засоби придушення опозиції, вірять у абсолютистське лідерство тощо. Проте “обгортка” комунізму є гуманістично привабливішою та антиавторитарною (наприклад, заявлена мета полягає в усуненні економічних недоліків та піклуванні про окремих людей відповідно до доктрини, "від кожного – за здібностями, кожному – за потребами"). На противагу цьому, зміст фашизму відкрито авторитарний.“Окремі особи можуть залучатися до крайньолівого та крайньоправого авторитарного режиму з різних причин (наприклад, з надією усунути несправедливості або загострити їх), навіть якщо вони в кінцевому підсумку діють подібним авторитарним чином”, – зазначає дослідження.
Науковці резюмують, що домінуючий погляд на правий авторитаризм як на "золотий стандарт" явища обмежує питання, методи і типи орієнтацій, які вчені ставлять собі та використовують для інтерпретації результатів. Таким чином, майже повсюдне вилучення лівих ознак із концептуалізацій авторитаризму та ігнорування психологічних спільностей лівих та правих авторитарних особистостей обмежило знання про ідеології.