Попередня президентська кампанія, хай там як, але чогось навчила чинного главу Франції Емманюеля Макрона. Зливи бруду від московських тролів і зламану електронну пошту за два дні до другого туру виборів 2017-го він, схоже, запам’ятав. У перспективі наступних президентських перегонів, запланованих на квітень наступного року, французький уряд вирішив створити спеціалізоване агентство з боротьби з іноземним інформаційним втручанням. Мета — оперативно вичищати з соцмереж фейкові сторінки та ботів, що з-за кордону поширюють неправдиву інформацію, та нейтралізувати чужоземні тролефабрики.
Структуру назвали Viginum, вона почала повноцінно працювати з 15 жовтня. Два десятки співробітників дістали завдання ретельно наглядати за соцмережами й виловлювати фейкові новини. Агентство безпосередньо підпорядковується Стефану Буйону — Генеральному секретареві з національної оборони та безпеки. «Якщо вчасно зупинити палія, ліс не згорить, — поділився думками з радіо France Inter керівник новоствореної інституції. — Але якщо ліс палає, а руйнівна дискусія, інспірована з-за кордону, почалася фактично з нічого, — ми програємо».
Державами, з яких походить інформаційна загроза, назвали Росію, Китай і Туреччину. Фахівці з кібербезпеки наголошують, що ці три країни дуже активні в усіх соціальних мережах, від фейсбуку до тіктока й твіттеру. «Можна бачити й структуровані кампанії, й ізольовані ініціативи, спрямовані на свідому дискредитацію помітних політиків, — пояснив Тижню спеціаліст з IT Стефан Казаманс. — Щоб довести, що є чим, потрібен час. Навіть якщо штат Viginum до кінця року доповнять ще чотирма десятками співробітників, як передбачено проєктом, агентство навряд чи зможе відстрілятися по всіх фронтах. Проте сама його поява — добрий символ. Вона знаменує отверезіння французьких політиків».
Читайте також: Ніколя Тензер: «Не варто вести переговори з Путіним»
Пожежній кіберкоманді, що почала працювати кілька днів тому, роботи не бракуватиме. Фактчекери не встигають оприлюднювати спростування за спростуваннями, майже кожне якісне медіа має рубрику з перевірки вірусних чуток і кампаній з дискредитації. Чи достатньо такого арсеналу? «Франції потрібне спеціальне законодавство для захисту від авторитарних держав, які залякують демократії», — вважає політолог Ніколя Тензер, проти якого позивається фінансований Кремлем телеканал RT. Привід до скарги — два критичні твіти, що не сподобалися команді Марґаріти Сімонян. Позов від російських пропагандистів не лише взяли до розгляду — 30 вересня вже відбулося перше слухання. Знаряддя недружньої пропаганди французький суд використовує не вперше. Щоправда, справи проти речника уряду Беньяміна Ґріво та видання Charlie Hebdo RT програла, але зрозуміло, що доки юридично можливість існує, позов проти Ніколя Тензера — не останній.
«Ідеться про державну справу, — пише на сторінках Le Monde Ніколя Тензер. — Скарга надійшла від країни, що намагається інструменталізувати державний інструмент — правосуддя… Справа має загальний суспільний вимір, бо таких позовів стає дедалі більше — і у Франції, і в інших країнах. І якщо процес не буде зупинено на рівні закону, така практика процвітатиме». На відміну від Німеччини, де фінансовані іноземними державами мовники не мають права відкривати філіали, RT у Франції користується правами мас-медіа. Один з працівників франкомовної редакції навіть фігурує як кандидат до Комісії прескарти — структури, що виконує роль своєрідного етичного регулятора, який визначає приналежність до журналістської професії.
Лука Леже гордо демонструє свою прескарту у твіттері та не соромиться власного місця роботи. До комісії прескарти його пропонують крайні ліві профспілки — «Робітнича сила». За минулої каденції їхній кандидат не пройшов: набрав аж 4%. Проте навіть якщо профспілку знову спіткає невдача, сам факт, що кандидат від RT може претендувати потрапити до складу аналога етичної комісії, — прецедент небезпечний. Пориста оболонка західного інформаційного простору створює Кремлю додаткові можливості.
«Чому я став об’єктом двох позовів від RT? — розповідає в колонці для Le Monde Ніколя Тензер. — Понад 15 років я наполегливо викриваю дії цього каналу. Розповідаю про злочини всередині РФ та за її межами, зокрема в Сирії. Я розписав ресурси цієї пропаганди, її природу й ідеологію. Багато хто писав про RT ще жорсткіше за мене, але не всі стали об’єктом судових переслідувань. У деяких країнах це юридично неможливо або неймовірно складно. А в моєму випадку, попри всі недосконалості процесу, — це втрата часу й заохочення для подальшої роботи. Прибрати можливість критикувати інструмент зовнішньої політики іноземної держави означає суперечити Конституції Франції та Європейській конвенції з прав людини. А також — поставити під загрозу свободу висловлювання».
Політолог наголошує, що російський режим «намагається встановити в демократичних країнах практику залякування, яку він застосовує у своїй внутрішній політиці, щоб закрити роти опонентам. Юридичні атаки є частиною ширшої системи: втручання в державні практики; роздмухування довкола інтересу протестних рухів, що дестабілізують західні суспільства; фінансування екстремістських партій; підкуп шляхом залучення до співпраці потенційних лобістів…» На відміну від прямої корупції, моральну та інтелектуальну колаборацію з диктаторами важко довести і ще важче за неї покарати. Саме вона послаблює вільні суспільства зсередини гірше за відверту дезінформацію.
Читайте також: Жак Фор: «Причини, з яких було накладено санкції на Росію, не зникли»
Залучити до роботи в RT випускників західних вишів? Можна. Відверто завищені гонорари когось та й зацікавлять. Німецький журналіст Даніель Лянґе спокійно зізнається у книжці «Інсайди про німецьку редакцію RT. Армія путінських медіа в Німеччині» («RT Deutsch Inside. Putins Medienarmee in Deutschland», 2021) у своїй суто фінансовій мотивації до співпраці з каналом. €1000 за хвилину для сюжетів на ютубі по 6–8 хв кожен, які можна було робити чи не щодня, — Лянґе схопився за нагоду й працював для RT майже два роки. Зупинився, коли йому замовили «шпигунство» в госпіталі, в якому лікувався після отруєння Навальний. «Лянґе звільнився 8 березня 2021 року, — розповіла політологиня Сесіль Весьє, авторка книжки «Кремлівські мережі у Франції» («Les Réseaux du Kremlin en France», 2016). — Його книжка, що вийшла за власні кошти, потрапила в продаж на Amazon наступного дня. За три доби її вилучили завдяки клопотанням адвокатів RT».
Право на розслідування, на оприлюднення скандальної інформації про діяльність іноземних комунікаційних ресурсів? Теоретично воно існує. Натомість на практиці, доки пропагандистський рупор прирівнюють у статусі до справжнього медіа, це стає робити дедалі важче. «Для маленьких асоціацій, небагатих ЗМІ, дослідників і простих громадян розслідувати діяльність таких ресурсів, як RT, стає моральним і фінансовим ризиком, — робить висновок Ніколя Тензер. — Чимало з них зійшли з дистанції. У багатьох країнах, зокрема у Франції, майже немає обмежень до відповідних скарг: обвинувальний акт з’являється автоматично, щойно встановлено інкримінований факт. Судді не мають права «відсортовувати» позивачів, що вповноважений з прав людини в Раді Європи пропонує змінити».
Відокремити журналістику від пропаганди… Про необхідність такого кроку сказано багато, проте залишається незрозумілим, як саме юридично діяти, щоб здійснити таку «кадрову чистку»? Хто був би легітимним до напрацювання критеріїв, з якими колективно погодилася б професія? Якщо до комісій увійдуть представники RT та іже з нею, намір так і залишиться нездійсненим, а інформаційний простір — ущерть забрудненим пропагандою.