Якщо зазвичай такий лютий президент РФ Владімір Путін ледь не падає з крісла від сміху, його співрозмовник, мабуть, таки втрапив у ціль. Так сталося майже чотири роки тому.
На засіданні з розвитку російського сільського господарства тодішній очільник профільного міністерства Алєксандр Ткачьов радісно окреслив шанси для Росії, нагадавши про успіхи ФРН. Німеччина експортує майже половину свого виробництва свинини, заявив він, в усі можливі країни, як-от Китай, Індонезія, Японія та інші. Тому свою продукцію Росія також має… — він не договорив.
Бо Путін більше не міг стримуватися. Мовляв, сумнівається щодо Індонезії, адже це мусульманська країна, кинув він і зайшовся сміхом. Тоді не Індонезія, а Південна Корея, сказав Ткачьов: «Хіба не однаково?».
Ткачьов мислить масштабно, зрештою, він сам третій за величиною агровласник у країні, який володіє 660 тис. га і, як кажуть, саме докуповує ще 200 тис. Не випадково ідею продовжити заборону на імпорт західної сільськогосподарської продукції на десять років запропонував він, бо, мовляв, це позитивно позначиться на внутрішньому сільському господарстві.
Реакція Путіна на західні санкції
Хоча заборона, введена у 2014 році у відповідь на західні санкції проти Росії, ще не діє і десяти років, але швидко вона не закінчиться. Нещодавно ухвалили рішення про її продовження до кінця 2022 року.
Ідеться про захист національних інтересів Росії, говориться в президентському указі. Путін неодноразово заявляв, що ембарго допомагає покращити самозабезпечення та зменшити залежність від імпорту. Окрім того, це, імовірно, також сприятиме збільшенню експорту продукції.
Читайте також: Віталій Мельничук: "Нашим завданням в "санкційній грі" є не сама гра, а економічний ефект від неї"
Бажання Путіна збільшити в певних секторах власне виробництво, обмеживши імпорт, не нове. Свій найбільш вдалий хід у цій справі він зробив понад десять років тому, коли запровадив великі мита на імпортовані автомобілі та змусив більшість міжнародних автовиробників нарощувати виробництво в Росії. Цей жорсткий захід спершу підняв ціни на автомобілі й викликав відповідне невдоволення. Але врешті стихли навіть критики, як пояснює один важливий учасник ринку в розмові з Die Welt. Адже сьогодні левова частка придбаних автомобілів припадає на внутрішнє виробництво.
Російські інвестори відкривають аграрний сектор
Щоправда, у випадку із сільським господарством справа планувалася давно. Та врешті Кремль використав західні санкції через анексію Криму як стимул для свого агросектору. Причому тепер, на відміну від автомобільної промисловості, не західні концерни перенесли виробництво в Росію, а російські інвестори відкрили для себе цю галузь.
За минулі роки майже всі багаті люди проявили патріотизм і, крім свого основного бізнесу, раптом стали вирощувати помідори й огірки, доїти корів та розводити свиней для виробництва м’яса. Іноземні гравці відступили.
Один із найбільших гравців, шведське підприємство Black Earth Farming, продало у 2017 році свої 244 тис. га компанії колишнього топменеджера другої за величиною нафтової компанії «Лукойл». І невідомо, чим закінчиться ситуація з німцем Штефаном Дюрром, який за державні кредити побудував майже безпрецедентну сільськогосподарську імперію площею 650 тис. га із понад 200 тис. корів і тепер, схоже, змушений віддати все російському банкові за сміховинну ціну.
Як ведеться російському сільському господарству?
Але який вигляд зараз має російське сільське господарство загалом? Чи досяг Путін своєї мети стати незалежним від імпорту харчових продуктів?
Результат неоднозначний, як показав нещодавно опублікований аналіз «Made in Russia» Московського економічного університету імені Плєханова. Виявилося, що серед усіх секторів, де внаслідок санкцій і контрсанкцій мало відбутися імпортозаміщення, найкраще зросло російське сільське господарство. Відповідно, за словами авторів дослідження, це починання стало хорошим бізнесом для залучених національних компаній.
Але наскільки далеко розходяться прагнення влади до нарощування та розширення внутрішнього виробництва з реальністю? За стратегією, до 2020 року були плани досягти скорочення імпорту овочів на 70%, м’яса — на 67,8%, молока — на третину, а фруктів та ягід — на 20%.
Читайте також: Санкції. Сліпа зона
«З м’ясом мети майже досягнули, імпорт знизився на 65%», — пишуть автори дослідження. Найбільшого успіху Росія домоглася щодо свинини: тут імпорт упав на 90%. Птиці майже вполовину. Яловичини всього на 40%.
Утім значне відставання від мети відносно овочів, де лише 27% вдалося замінити власним сільським господарством. Стосовно молочних продуктів це всього 20%, а фруктів та ягід — 11%.
Зниження російського імпорту харчових продуктів
Схожі цифри кілька місяців тому публікувало Національне рейтингове агентство НРА, чим роздратувало Россєльхознадзор, який задля поліпшення статистики негайно посилив обмеження імпорту стосовно деяких продуктів та країн.
Але навіть якщо результати не скрізь разючі, тенденція очевидна. Це підтверджують окремі поворотні моменти. Так, ще у 2017 році імпорт харчових продуктів скоротився з попередніх $43 млрд до $25 млрд. Дещо сталося б і без заборони на імпорт, бо девальвація рубля з 2014 року значно здорожчувала іноземну продукцію. Це також сприяло експорту харчових продуктів із Росії. Минулого року він уперше перевищив імпорт і склав $30,6 млрд.
У нього також включені такі групи продуктів, як зерно, за якими Росія давно серед світових лідерів. Особливо це стосується пшениці, тут країна ще на зламі тисячоліть стала найбільшим експортером і сьогодні покриває близько 20% світового експорту. Два роки тому в зерновому секторі оголосили інвестиційну програму на суму понад €60 млрд до 2035 року.
Ембарго на імпорт прискорило розвиток відсталого та загальмованого сильним тиском імпорту сільського господарства. Проте справжній поштовх відбувся ще у 2012 році через вступ Росії до Світової організації торгівлі — СОТ. Це також відкрило країні доступ до інших ринків, як пояснив у розмові з Die Welt Алєксєй Портанскій, експерт із торгівлі в Московській вищій школі економіки.
Читайте також: Чому ефективність європейських санкцій дуже важко виміряти
Позірне ембарго на імпорт
Російська громадськість роками марить про чудодійний ефект ембарго на імпорт, бо так можна помститися Європі. Насправді все не так безпроблемно. Деякі етапи на цьому шляху були лише позірними. Як вказує Національне рейтингове агентство, під час імпорту частково змінені географія та структура товарів.
Тоді як європейські аграрні експортери втратили частку ринку в Росії, південноамериканські чи китайські здобули. Але й це вимагає пояснення, бо формально, наприклад, Норвегія, яка раніше займала 40% російського імпорту риби, втратила свої частки на користь Чилі.
Однак водночас чилійський імпорт лосося з Норвегії виріс на третину, і так відбувався експорт у Росію. Схожий феномен з Еквадором і фруктами чи з Китаєм і овочами.
Швейцарії, яка не брала участі в західних санкціях і тому не була покарана Росією, спершу навіть не довелося міняти свої експортні маршрути. Своїм сиром та іншими продуктами вона завоювала частки ринку. Але одним із найбільших переможців стала Білорусь, яка замінила ЄС як основного постачальника молочної продукції та м’яса в Росію.
Найвищу ціну платять російські споживачі
Однак зі справжньою проблемою стикаються російські споживачі. Особливо в перші роки виникали проблеми з постачанням. Саме середній клас, який раніше радо купував іноземну продукцію, раптово змушений був відмовитися від неї, а неякісні вітчизняні продукти подорожчали.
Лише за період із 2013-го по 2018 рік масло подорожчало на 79%, заморожена риба на 68%, капуста на 62%, макаронні вироби на 34%. Найвищу ціну за імпортозаміщення заплатили споживачі, підсумувала консалтингова фірма KPMG ще два роки тому.