Зміни у сприйнятті терористичної загрози сягнули переломного моменту для Америки. Після двох десятиліть майже виключної зосередженості на терористичній загрозі з боку глобальної джихадистської спільноти та її місцевих прихильників, розвідка зараз розгортає зусилля для подолання насильницького екстремізму. Це небезпечна арена, адже ворог – самі ж громадяни. Про це пише Брайан Майкл Дженкінс – старший радник президента незалежної дослідницької компанії RAND у матеріалі “Протидія внутрішньому тероризму може вимагати перегляду стратегії розвідки США”.
Автор пише, що американська нація глибоко розділена, а її політична система поляризована. Неправильна протидія тероризму може погіршити ситуацію. Завдання полягає в тому, щоб ізолювати та стримувати екстремістів-насильників, не перетворюючи їх на політичних мучеників чи половину країни на ворогів держави. Це може вимагати перегляду стратегії державної розвідки.
З 11 вересня першочерговою метою збору внутрішніх розвідданих було запобігання терактам. Це означало розкриття та зрив терористичних змов, перш ніж їх вдалося здійснити. Натомість “доморощені джихадисти”, натхненні джихадистською ідеологією, здійснювали низкорівневі, хоча часом і смертельні напади. Більшість із них були одноразовими. Не було жодних джихадистських груп, здатних здійснювати тривалі терористичні кампанії, подібні до тих, які проводили різні групи у 1970-х роках. Більшість змов і майже всі напади стосувалися одного злочинця, який діяв наодинці з обмеженими можливостями та ресурсами.
Влада розкрила та зірвала понад 80% заговорів джихадистів, тому що інформатори або необережність в Інтернеті приводили змовників до ФБР або місцевої поліції. За 20 років після 11 вересня джихадисти в США вбили в цілому 105 осіб – 49 у стрілянині в нічному клубі в Орландо, і хоч кожна смерть є трагічною, автор додає, що це вже набагато менше, ніж можна було б очікувати покладаючись на досвід 11 вересня.
Захоплення Капітолію 6 січня 2021 року не викликало такого ж рівня тривоги та гніву, як терористичні атаки на Світовий торговий центр та Пентагон. “Політичні партизани” не можуть дійти згоди навіть з приводу того, чи варто взагалі тривожитись через цю подію. На відміну від джихадистів, внутрішньополітичні екстремісти мають потенційний виборчий округ. Також Дженкінс додає, що ідеологія джихадизму ніколи не мала популярності в мусульманських громадах Америки, адже джихадисти були ізольовані. Навіть навпаки – переконання, що мотивують внутрішніх американських екстремістів, особливо ультраправих, глибоко проникають в американське суспільство.
Читайте також: «Опіум для народів»
Щоб перенести когось із категорії “екстремістів, що б’ються в груди” до просто “зацікавленої людини”, потрібні резонні підозри у причетності до терористичної активності – легальний привід, який дозволив би державі уважніше приглядатись до поведінки людини та її зайнятості щоб зрозуміти, чи є причини для кримінального розслідування.
Дехто стверджують, що Сполучені Штати повинні мати внутрішнє терористичне законодавство. Для цього потрібні закони із офіційним визначенням терористичних організацій. Однак у нинішніх умовах угода Конгресу щодо визначення тероризму видається малоймовірною.Бажання задовольнити обидві сторони може призвести до невизначених критеріїв, як от складання списку сотень "терористичних груп" або, в гіршому разі, до політичної торгівлі – “ми віддамо вам антифа, якщо ви дасте нам "Гордих хлопців". Деякі з названих спільнот навіть не є організованими групами, швидше широкими рухами або просто спільним ставленням.
Юридична кампанія проти внутрішнього екстремізму – це не посягання на переконання, хрестовий похід з метою викорінення антидержавних настроїв або припинення расизму. Це питання, що турбують державу, додає фахівець дослідницької компанії. Проте вони лежать поза межами доступу правоохоронних органіві. Сьогоднішня політизована атмосфера та глибокі політичні розбіжності ускладнюють переслідування.
Історичні дані та дослідження результатів судового розгляду свідчать про те, що політизація обвинувачення шляхом висунення претензій, таких як змова, посилання на політичні мотиви або на такі терміни, як "тероризм" чи "повстання", може зменшити шанси на вирок. Натомість прокурори швидше зосередяться на насильницькому складі злочину, а не на переконаннях, які його мотивували.
Розвідка може бути спрямована на запобігання груповому насильству – більшим змовам, спланованим протестам, використанню публічних акцій зловмисниками, що хочуть вдатись до насильства. В недавньому свідченні перед Конгресом США директор ФБР Крістофер Врей сказав, що “ми дуже і дуже зосереджені на тому, як можемо отримати кращі джерела, кращу інформацію, кращий аналіз, щоб ми могли переконатися, що такого, як події 6 січня, ніколи не повториться”.
Проте автор резюмує, що більшість терористичних загроз йдуть від окремих осіб або крихітних змов на узбіччі великих рухів. Бомбардування Оклахома-Сіті 1995 року здійснила одна людина та її спільник, жоден з яких не діяв у межах більшої організації.