Аналітичний сайт The Conversation, що публікує виключно науковців та університетських викладачів, розмістив статтю лектора ESCP Business School Деян Главас (Dejan Glavas), в якій автор намагається спрогнозувати, скільки часу триватиме зростання ціни на газ. Розвідка зазначає, що попри те, що 67% своєї електроенергії Франція виробляє за рахунок атомної енергетики, ціни на газ, тут також на виросли. Одна з причин – “засоби виробництва не в змозі задовольнити попит”, зокрема, через високу активність економічної діяльності. Другий важливий фактор – “різко збільшились у Європі ціни на природний газ. Це було зумовлено зменшенням резервів через низькі температури на початку року. Літні запаси нереально поповнити впродовж літа.” Автор вважає, що “не варто ігнорувати структурні причини коливання цін на електроенергію в Європі та Франції. Ці структурні причини обумовлені зростанням частки відновлюваних джерел енергії в європейській енергетичній суміші внаслідок екологічної політики, яку проводить, зокрема, Європейська Комісія.” Деян Главас наголошує, що відновлювані джерела набагато більше залежать від метереологічних умов, ніж викопні та атомні. “Політика на обмеження викидів вуглецю сприяє збільшенню витрат на роботу теплових електростанцій у Франції та загалом у Євросоюзі”, – зазначає The Conversation.
Щоденний економічний часопис Les Échos привертає увагу до наслідків рішення французького уряду залишити для населення до весни ціни на газ незмінними. “Переговори між урядом та постачальниками енергії просуваються важко, – пише журналіст Венсан Коллен. – Як гарантувати, що Engie та її конкуренти не зазнають збитків? Прем”єр-міністр чітко заявив, що до 1 квітня ціни не зрушать з місця. Мова — про 3 млн клієнтів Engie та 2 млн споживачів послуг інших компаній — Total Energie, Eni, EDF… » Les Échos зазначає, що “рано чи пізно споживачам доведеться платити більше”. Engie тим часом зацікавилося ринком атомної енергії, що нині стрімко розвивається в Європі.
“Постачальники енергії — у великій скруті”, – пише газета Le Parisien. – Частина з них змушена відмовлятися від нових клієнтів. Це, наприклад, Cdiscount Énergie, яка нещодавно розмістила повідомлення: “Наша електроенергія та газ — на стадії реформатування. Наразі ми не можемо приймати нових абонентів”. Більше ніж 100 -річна компанія Vattenfall, виробник і дистриб'ютор у семи європейських країнах, також більше не пропонує абонплату на газ.”
Як пише німецька Die Welt, Анґела Меркель закликала не вживати неправильних заходів та поспішно звертатися до Росії за відповідальністю. «Питання ось яке: чи є дійсні замовлення, які не виконала Росія», – заявила вона і додала, що за найсвіжішою інформацією – це не так. На думку канцлерки, нинішня ситуація ставить питання: чи достатньо замовлень та чи висока ціна зараз не є причиною не замовляти так багато?
«Можна було очікувати, що (глобальний) попит та ціни на енергію зростуть по завершенні коронавірусної кризи», – пише Гендрик Кафзак на сайті Frankfurter Allgemeine Zeitung. Він припускає, що ціни навряд чи швидко підуть на спад. «Експерти очікують, що рівень цін не впаде на допандемійний рівень не раніше 2024 року. Це ще раз показує, наскільки мали рацію ті, хто попереджав на початку кризи з коронавірусом: важко зупинити виробництво, але ще важче пізніше його відновити», – пише Кафзак.
Читайте також: Загрози «дешевого газу»
«Дехто вважає, що Кремль бачить ціни на газ у якості шансу для Газпрому прискорити затвердження «Північного потоку – 2», – пише The Guardian.
Як зазначає видання, той факт, що «Газпром» не забронював додаткові можливості транзиту газу через Україну до країн Європи на жовтень, змусив деяких експертів звинувачувати Кремль у маніпулюванні кризою. Видання, зокрема, цитує дослідницю з університету Цюриха Марію Шаґіну, яка наголошує, що Росія – це єдина країна, яка дійсно могла б послабити тиск на ціни, але вирішила цього не робити.
«Кремль завжди прагнув зобразити себе як надійного постачальника газу для Заходу. Однак останні події можуть означати новий етап у його зовнішній політиці», – пише The Guardian. Цей новий етап, на думку британських журналістів, може стати етапом тиску на західних партнерів, аби пришвидшити запуск «Північного потоку -2»
Німецький журналіст Ніколас Піпер у колонці для Sueddeutsche Zeitung, роздумуючи про нинішню енергетичну кризу (зростання цін не лише на газ, але й вугілля, нафту та електроенергію), нагадує про кризу цін на нафту 1973 року. «Зростання цін на газ, нафту та електроенергію змушує промислово розвинені країни піддавати свою попередню політику перевірці реальністю», – вважає Піпер, Він зазначає, що тоді реальність була зовсім інша і мало хто турбувався про викиди СО2, так як це відбувається сьогодні. Однак та криза означала для багатьох кінець економічного зростання. Зокрема, для Німеччини – це був кінець «економічного чуда». Але як наслідок, федеральний уряд почав розвивати атомну енергію та заохочував жителів скорочувати витрати. Ніколас Піпер, зокрема, згадує «безавтомобільні» неділі в Німеччині наприкінці 1973-го. «Майже усі громадяни, які пережили той час, при згадці словосполучення «нафтова криза» згадують про ті неділі, коли можна було сміливо гуляти по автобану. З певної точки зору це було безглуздо, оскільки неділі не зменшували загального споживання палива. Але вони викликали у громадян відчуття, що ситуація серйозна. І це так мабуть мало й бути за задумом», – відзначає журналіст.
« Ми увійшли до періоду масштабної енергетичної кризи”, – пише найбільша французька щоденна газета Ouest France. – Відразу за звичайними споживачами, промисловці, що споживають багато енергії, занепгокоєні вибухом цін на газ та електроенергію. Для цієї категорії, ціни на газ мають кардинальне значення. Настільки, що декілька європейських заводів мусили нещодавно на певний термін зупинити діяльність, по почали працювати собі на збиток. Мова, зокрема, про виробників азотних добрив, що використовують газ як сировину.” Часопис цитує Ніколя де Уоррена, президента асоціації Uniden, що представляє 55 великих електроінтенсивних груп у Франції (Aluminium Dunkirk, ArcelorMittal, Arkema, Total, Сен-Гобен тощо). Він вважає, що “ЄС вступає у період четвертого енергнетичного шоку”. У цих умовах, наголошує Ouest France, європейцям важко залишатись конкурентноздатними по відношенню до азійців.