Пізніше Кулемзін спростував інформацію щодо надходження в “адміністрацію” попередження про протестний захід 18 вересня під її будівлею. Між тим, у скан-копії листа, підписаного низкою громадян, йдеться про дійсно гострі питання, що цікавлять населення окупованого Донецька. І ймовірніше, у місті знайшлося б багато людей, які хотіли б почути відповіді на них.
Подібна гучна акція напередодні виборів у російську Думу, до яких була насильно залучена більшість населення окупованих населених пунктів, виглядала б вкрай провокативно. На тлі урочистих обіцянок Росії всілякої підтримки та прирівнювання жителів частини Донеччини та Луганщини до росіян, дивно виглядав би масовий протест, до прикладу, проти комендантської години, яка вже сім років робить з міст-колишніх мільйонників резервацію. Або комусь довелося б відповідати, чого і без того збідніле від “руського міра” населення, якому тільки обіцяють відновлення заводів та збільшення робочих місць, на практиці тепер оподатковуватимуть навіть під час будь-якої самозайнятості — вирощування городини чи дрібного квартирного ремонту.
Так само складно було б пояснити, чи є законним та гуманним варварський спосіб обмежити виїзд працездатного населення на заробітки з “республік” – коли діти, які залишаються з бабусями та дідусями або іншими близькими родичами понад півроку, можуть бути запроторені у державні установи, як бездоглядні.
Але Олексій Кулемзін жодним чином не прокоментував вимоги, про які йшлося у листі, бо бажання виходу 5000 мешканців окупованого міста з протестами він вважає фейком. І це не далеко від істини — будь-які прояви невдоволення владою на окупованих територіях є суворо забороненими, інакомислення карається катуванням у підвалах та знищенням, а всілякі лідери громадськості та профспілок частіш за все є спеціальними агентами російської окупаційної влади.
У коментарі Тижню Павло Лисянський, громадський діяч, засновник правозахисної організації “Східна Правозахисна Група” пояснив, що протести на окупованих територіях не можуть відбуватись взагалі, бо це заборонене “законодавством” ОРДЛО.
Читайте також: СНИЛС та стихійна паспортизація. Жителі ОРДЛО голосуватимуть на виборах до Держдуми Росії
“Наразі в них є військовий стан, акції протестів заборонені їхнім так званим “законодавством”. Ми допомагали організовувати протести минулоріч як правозахисна група, а шахтарі виходили ще у 2016 році. Однак останній протест на шахті “Комсомольська” так звані уряди придушували військами “народної міліції”, – прокоментував Павло Лисянський.
Організація “Східна правозахисна група” раніше публікувала звіт, де зібрана інформація про соціально-економічні протести в ОРДЛО. У звіті зазначено, що за час протестів на шахті «Комсомольська» у червні 2020 року загалом заарештували 38 людей, троє з них пропали безвісти і до сих пір не знайдені.
Будь-які ініціативи на окупованих територіях придушують на корені, каже правозахисник: “Там діє такий собі винахід Суркова “керована демократія”. В них є партії, є громадські рухи, але це все підконтрольне і з дозволу “МДБ” (Міністерство державної безпеки) та окупаційних адміністрацій. Мені хотілося б, щоб там було хоч якесь громадянське суспільство навіть в умовах окупації. Поки воно там є лише підпільним. Все, що наразі там можна робити – ходити і збирати інформацію таємно, що й роблять представники нашої організації там, на місцях”.
У випадку акцій протесту чи мітингів громадян без обговорень затримує “народна міліція” – воєнізовані формування окупантів. “За Мінськими угодами “Міністерства оборони ЛНР” та “ДНР” були ліквідовані й переформатовані в народну міліцію, але змінилась тільки назва. Вони контролюють все, в тому числі і громадський порядок. Де-юре – це незаконні збройні формування, а де-факто – за цією структурою закріплений російський радник, який є представником РФ”, – пояснив Павло Лисянський.