Найпомітніші зрушення відбулись у царині ідеології і зараз від колективного Зеленського зразка 2019 року мало що залишилось, вважає автор, і “це хороша новина: видається, що національний порядок денний в Україні формується суспільством, а не спускається з кабінету на Банковій”.
“Словом, теперішній Володимир Зеленський вже не видається послідовним ідеологічним антагоністом Петра Порошенка із його “армією, мовою, вірою”, – йдеться в матеріалі й зазначається, що чинний президент дедалі виразніше наближається до позицій свого попередника, позбуваючись ідеологічної аморфності. З політтехнологічної точки зору це можна розглядати як стратегію перехоплення порядку денного опонента з метою нейтралізації останнього.
Читайте також: Володимир Зеленський у негеройському амплуа
Спочатку чинний президент тримався чимдалі від “мілітаризму” та церковних справ, сьогодні ж спостерігаємо зміну риторики. Така тенденція може спричинити певні проблеми для Петра Порошенка, адже 2024 року йому доведеться змагатися з власним політичним альтер-его. Втім, ідеологічну еволюцію Зеленського навряд чи слід пов’язувати виключно з політтехнологічними розрахунками, зазначає Максим Віхров.
“Звичайно, ці зрушення поки що доволі поверхові, проте для масового виборця їх цілком достатньо, аби на наступних виборах ідентифікувати Зеленського як патріотичного кандидата. Особливо якщо його головним суперником виявиться проросійський політик на кшталт Юрія Бойка. Привласнювати патріотичний порядок денний владу спонукає і те, що до 2024 року Зеленський остаточно втратить свій головний козир — образ «молодого і контрсистемного», який забезпечив йому блискучий політичний дебют. І для мобілізації електорату патріотична програма — хай навіть не надто оригінальна — працюватиме набагато краще, ніж розфокусований популізм та обіцянки майбутніх звершень”, – йдеться в статті.