Автор привертає увагу до того, що «стрімке зростання українського експорту останнім часом робить економіку надзвичайно вразливою, адже відбувається переважно, а то й виключно за рахунок зростання цін на сировину та тимчасово сприятливої кон’юнктури на чорні метали». На підтвердження цього він наводить дані, які свідчать, що зростання виручки від експорту руди в понад два рази — з $2,2 до $4,7 млрд – відбулося на тлі зменшення фізичних обсягів її експорту на 3,6% (з 27 до 26,1 млн т). На 44,7% більша валютна виручка від продажу чавуну та на 33,8% – сталевих напівфабрикатів супроводжувалася збільшенням обсягів продажів за кордон першого лише на 1% та навіть на тлі зменшення других на 3,3%. Збільшення на 29% доходів від вивозу лісоматеріалів було досягнуто за рахунок зростання лише на 5,5% їх фізичного експорту. Аналогічна ситуація й щодо кукурудзи, де збільшення валютної виручки на 8,3% супроводжувалося зменшенням продажів у тоннах майже на 30%.
Читайте також: Україна нарощує імпорт вугілля та зменшує його власний видобуток
Причому, наголошує Олександр Крамар, з часом фактор зростання цін на сировинну продукцію ставав дедалі більш значущим. Наприклад, у липні зростання доходів від експорту сталевих напівфабрикатів на 71% супроводжувалося зменшенням обсягу їх продажів на 20%, по чавуну у 2,3 раза більше валюти було отримано під час збільшення вивозу в тоннах всього на 3%, а зростання валютної виручки від лісоматеріалів на 63% відбулося на тлі зниження їх поставок на 8%. І так далі. «Тож хоча стрімке зростання цін на сировину на світових ринках і забезпечило тимчасовий приплив валюти в Україну і пов’язане з цим зміцнення курсу гривні, зі зрозумілих причин воно не може бути надійним і довгостроковим фундаментом для економіки. Зміна кон’юнктури на відповідну продукцію на світових біржах здатна призвести до стрімкого здування надутої зараз бульбашки з відповідними болісними наслідками для української економіки та валютно-фінансової стабільності», – йдеться в матеріалі.
Водночас у статті зазначається, що «ставка на розвиток української економіки як побічний результат розвитку інших держав уже готує неприємні новини. Темпи промислового зростання Китаю швидко сповільнюються. У липні суттєво нижчими за прогнозні показники виявилися не лише обсяги промислового виробництва (+6,4 проти 7,8%) чи інвестицій в основний капітал (+10,3 проти 11,3%), а й зростання роздрібних продажів (8,5% проти 11,5%). Водночас дедалі більше уваги біржових гравців фокусується на тому, коли Федеральна резервна система США почне згортати свою політику підтримки економіки. А це лише питання часу і завчасності реагування на такі зміни ринків, однак у будь-якому разі воно означатиме початок процесу здування нинішніх бульбашок на сировинних ринках».
За словами Крамара, вичерпання українського сировинного експорту на один із ключових для нього ринків уже зараз очевидне на прикладі Китаю. З початку року український експорт туди зріс на 36%, а імпорт звідти – лише на 27,4%. Дефіцит двосторонньої торгівлі порівняно з аналогічним періодом торік справді зменшився з $670 до $540 млн. «Це створило у владі ілюзію вигідності та перспективності ставки на нарощування торговельно-економічної співпраці з КНР. Почалися політичні реверанси, дипломатичні прогинання під час голосувань у міжнародних організаціях, укладання кабальних угод про фінансування Китаєм розвитку інфраструктури в Україні тощо. Однак зростання нашого експорту в КНР було викликане виключно стрімким зростанням попиту і цін на сировину. А також появою тимчасових ніш на китайському ринку через ефект від заходів стимулювання економіки для подолання наслідків пандемії», – пише оглядач. Натомість, звертає увагу Крамар, «за нинішньої структури воно вже фактично повністю вичерпало свій потенціал, досягши піків на рівні $840–860 млн ще у березні-квітні (що було приблизно на 60% більше, аніж рік тому).
Читайте також: Наслідувати успішні приклади
Уже з травня обсяги поставок стрімко зменшувалися і в липні просіли до $687 млн, що було уже лише на 3,3% більше, аніж у липні торік. Тобто потенціал нарощування продажів сировини на китайський ринок вичерпано з огляду як на зменшення ефекту від зростання світових цін на неї, так і на гальмування економіки Піднебесної, а отже, й попиту. Водночас експорт нашої готової продукції на китайський ринок залишається мізерним, а на вироби машинобудування з початку року припало взагалі близько 0,5% від його загального обсягу».
Більше читайте у свіжому номері «Українського тижня».