Від часу президентських виборів у Білорусі минув рік. Відтоді країна так і не повернулася до мирного життя. З одного боку — Білорусь перетворилася на майже класичну поліцейську державу, тільки без комендантської години та блокпостів на вулицях. З другого — Лукашенка так і не зміг заспокоїти чи хоча б пацифікувати країну.
Політична криза в Білорусі триває. І поки що влада не має жодної ідеї, як із неї вийти без утрат або хоча б із мінімальними втратами. Вона діє в єдиному ключі — у затягуванні гайок і продовженні репресій. Така політика лише посилює внутрішню кризу, і важко навіть припустити, коли станеться наступний вибух. Проте ніхто не сумнівається в єдиному — станеться він неодмінно.
Примус до примирення
Нинішній рік у Білорусі влада оголосила Роком народної єдності. Єдність справді відбулася — тільки не така, як хотілося владі. Бо йдеться про єдність у неприйнятті нинішньої влади. Особливо яскраво це було видно напередодні річниці, які «підірвали» країну у 2020-му. Напередодні річниці виборів у Білорусі відбулася операція «Зачистка». До більшості з тих, хто потрапляв «на добу» за протестну активність у попередні періоди — не тільки восени 2020 року, а й узимку, і навесні, — почали приходити силовики й «вішати» їм як мінімум «опір міліції», щоб закрити на 15 діб, або популярну зараз статтю Кримінального кодексу про «участь у масових заворушеннях».
Показовим у цьому сенсі став арешт у повному складі білоруського фентезі-фолк-гурту Irdorath. На дачу, де вони відзначали день народження засновниці колективу й вокалістки Надзеї, увірвалися силовики зі Спецзагону швидкого реагування (СОБР) зі стріляниною поверх голів. Затримали 16 осіб. Шістьох звинуватили в тому, що вони «посилювали протестні настрої», коли грали на волинці торік під час маршів, — це та сама стаття про участь у заворушеннях. Решту судили за адміністративною статтею за «непокору міліції» — нібито на вимогу силовиків вони не відімкнули ворота. На дачі, де відзначали день народження, воріт просто не було. Але білоруську Феміду не спинити. У соцмережах, натякаючи на фолк-фентезі, білоруси сміються: влада злякалася, що в країні з’являться бойові ельфи. І таких випадків абсурдних звинувачень у країні — сотні в тиждень.
Читайте також: Анн-Марі Ґуссар про події на литовсько-білоруському кордоні: “ Ми маємо справу з терористичною державою”
У Білорусі зараз ніхто не може почуватися в безпеці. Забирають усіх, хто хоч трохи активний: журналістів, філософів, письменників, аналітиків… За останній місяць ліквідували 105 громадських організацій і об’єднань, чим завдали непоправної шкоди насамперед собі. Соціальний журнал «Імена», наприклад, справді організував Центр медичної допомоги тим, хто постраждав під час мирних демонстрацій у 2020‑му. Але водночас «Імена» шляхом збору пожертв допомагали Патронажній службі в регіонах Білоруського товариства Червоного Хреста, «Дому для дітей з онкологією», виїзній службі «Білоруського дитячого госпісу» та проєкту «Допомога молодим дорослим з невиліковними захворюваннями», пошуково-рятувальному загону «Ангел», який шукає людей, що заблукали в лісі та зникли безвісти, проєкту «Допомога бездомним»… Для підтримки таких ініціатив у держави не було грошей — а тепер через закриття соціальної платформи їх фінансування взагалі зупиниться. А приводом закрити некомерційну організацію стало те, що вона впродовж 24 місяців… не здійснювала комерційної діяльності!
Через ліквідацію об’єднання «Гендерні перспективи» білоруси втратили дві гарячі лінії — екстрену лінію для жінок, які постраждали від домашнього насильства, і лінії з консультацій для тих, хто виїжджає працювати за кордон (щоб уникнути торгівлі людьми). Під роздачу потрапили Офіс з прав людей з інвалідністю, дитяча школа «Місто Сонця», інформаційно-просвітницька установа «Пенсійний випадок», курси білоруської мови «Мова наново», Асоціація НКО по боротьбі зі СНІДом «Белмережа антиСНІД», Центр розвитку сільських ініціатив — десятки організацій, які, здавалося б, ніяк не пов’язані з політичною діяльністю. Але зараз у Білорусі будь-яку недержавну ініціативу сприймають як політику.
Напевно, всі ознайомлені з ситуацією білоруської легкоатлетки Крисціни Цімановської. «Політична» справа почалася з простої критики тренерів білоруського НОК, які хотіли поставити спортсменку на непрофільну дистанцію. Білоруським Національним олімпійським комітетом керує син Лукашенки — і так звичайне обурення атлетки перетворилося на резонансну політичну справу.
Білоруська поки ще влада зараз не терпить інакодумства в жодному його вигляді й намагається придушити будь-яку громадянську ініціативу. Найменшу критику сприймає як «екстремізм» — і за цією статтею порушено понад 4 тис. кримінальних справ. Дивно водночас, що в «країні екстремістів» не відбулося жодного теракту чи інциденту, який можна було б хоч назвати таким.
Революція — це процес
Так, поки що чинний режим зміг утримати владу — ціною збройного насильства й величезної напруги каральної системи. Але з’ясувалося, що ця перемога — піррова. Виявилося, що владу утримали задля влади, а що тепер з цією владою робити, ніхто не знає. Бо влада без народної підтримки, тієї самої «внутрішньої легітимності», — хто б міг подумати! — не працює.
За минулий рік (цілий рік!) білорусам не запропонували жодної позитивної програми, жодних варіантів розвитку країни. Весь рік повторюють риторику «фортеці в облозі», коли повсюди вороги: і за межами цієї фортеці, і всередині. Весь рік білоруси чують одні й ті самі заклинання — «дайте зберегти країну» й «не віддавайте». Жодних ідей і стратегії розвитку держави при владі немає. Крім єдиного — вижити за будь-яку ціну. Поза тим білоруси не послабили опору. Просто тактика в умовах поліцейської держави стала іншою. Як і раніше, є дворові чати, як і раніше, тривають «партизанські» акції. У дворах і на вулицях міст регулярно вивішують біло-червоно-білі прапори й наліпки із «забороненою» символікою. Але білоруси перетворилися на націю не тільки партизанів, а й на націю солідарних громадян. У країні понад 600 осіб визнано політичними в’язнями. Жоден з них, а також їхні сім’ї, не залишилися без допомоги. Листи політв’язням адміністрація в’язниці повертає пачками. Білоруси придумали іншу систему: надсилають ув’язненим грошові перекази на дрібні суми. Цензура може не віддати лист, але отримати переказ не має права заборонити. Так арештовані розуміють: про них не забули. Щоправда, недавно прийняли положення про те, що й перекази ув’язнені можуть отримувати тільки від близьких родичів, але не сумніваюся, що білоруси ще щось вигадають, щоб прорвати інформаційну блокаду.
Читайте також: Литовський політолог про білоруські провокації на кордоні
Також не слабшає економічний опір: народ запроваджує власні «фінансові обмеження» для влади. Увесь рік триває відтік вкладників із банків, особливо державних. З 1 червня 2020-го до 1 червня 2021 року валютні внески білорусів зменшилися на $1,74 млрд. І місцевий Нацбанк уже називає відтік внесків однією з основних загроз банківській системі країни. Знайомий співробітник одного з центральних банків розповів мені, що в банки приходять гроші, яких узагалі не має бути. Цілком можливо, що кошти надходять з надзвичайного резервного президентського фонду, про який багато білоруських економістів говорили як про «тіньовий бюджет» і в якому акумулювали кошти від продажу зброї. А отже, збитків завдано безпосередньо фінансам «сім’ї» Лукашенки. І, звісно, інтернет. Протестних груп в інтернеті — незліченна кількість. Влада визнає «екстремістськими» одні телеграм-канали, але замість «екстремістського» з’являється кілька аналогічних.
Окремо варто згадати спільноту «Кіберпартизан». Нещодавно вони зламали деякі ключові державні бази даних: базу даних ДАІ, камер відеофіксації, систему «Паспорт» і навіть мережу камер Центру ізоляції правопорушників на Акрестіна, де сидять політичні арештанти. Злом бази даних ДАІ дав білорусам змогу не заплатити десятки тисяч штрафів. Злом системи «Паспорт» може привести до значно серйозніших наслідків. Самі «Кіберпартизани» стверджують, що в цій базі є всі співробітники КДБ і ГРУ (Головне розвідувальне управління Білорусі). «Визначити, хто є хто, не просто, але можливо», — зазначають хакери. У разі витоку такої інформації всі білоруські резиденти в інших країнах опиняться на межі провалу. Проте не всі з «Кіберпартизан» займаються хакерством. Дехто розробляє програми, наприклад, «партизанський телеграм» для активістів. При введенні неправильного пароля ця версія месенджера автоматично видаляє «протестні» чати, канали й листування та залишає слідчим лише нешкідливі спільноти. А перед стиранням відправляє за обраними контактам SOS-повідомлення на зразок «За мною прийшли, у мене обшук, потрібен адвокат».
Згідно з дослідженням IREX «Vibrant Information Barometer» (VIBE), Білорусь стала світовим лідером з використання інструментів, що дають змогу обійти цензуру.
«Соціально-політичний процес, що розпочався влітку 2020 року, не завершений. Політичну кризу не розв’язано, її загнано вглиб, перетворено на перманентну. Цю кризу неможливо подолати в рамках наявного політичного режиму, адже його не можна розв’язати силовими методами, а інших способів влада не визнає», — пише політолог Валерий Карбалевіч, який вимушено покинув Білорусь. І в чомусь він має слушність.
Передумови «третьої світової»
Звісно, «режим фортеці в облозі», у якому перебуває білоруська влада, неможливий без «зовнішнього ворога» й боротьби з ним. На роль ворога призначено Захід, який запроваджує проти Білорусі економічні санкції за порушення прав людини. «Нашою відповіддю Чемберлену» стала «міграційна криза», яку Лукашенка спровокував на кордоні з Литвою. Він неодноразово говорив, що у відповідь на санкції Заходу відкриє кордони для мігрантів. Саме так і сталося. У Білорусі різко зросла кількість авіарейсів з Іраку. Мігрантів завозили організовано. Так само організовано їх доставляли до кордону й відкривали «вікна» для переходу на територію Литви.
Спочатку Литва намагалася приймати мігрантів, але коли кількість біженців почала зашкалювати (торік за весь рік на білорусько-литовському кордоні затримали 81 особу, а цього року — вже понад 4 тисячі!), Литва ухвалила рішення повертати мігрантів назад у Білорусь.
На це Лукашенка, прямо скажемо, не сподівався. Він очікував отримати міграційну кризу в Литві, а виявилося, що має таку кризу у своїй країні. Тільки за минулий тиждень у Білорусь повернули близько тисячі (!) нелегальних мігрантів.
Коли Лукашенка усвідомив, що отримує кризу в себе вдома, то зажадав, щоб «з того боку» ніхто не переходив білоруський кордон. У підсумку білоруські спецпідрозділи (зокрема й без розпізнавальних знаків) почали відтискати мігрантів назад у Литву. Вийшла «віддзеркалена» ситуація: раніше Лукашенка звинувачував литовців, що вони не приймають мігрантів, яких «самі запросили», а зараз сам опинився в аналогічній ситуації. Парламентський контролер з прав людини Вітаутас Валентінавічюс розповів, який вигляд має повернення нелегалів на територію Білорусі. За його словами, білоруські прикордонники, щоб відлякати мігрантів, почали стріляти в повітря. Також минулого тижня на білорусько-литовському кордоні нібито знайшли замученого «литовськими прикордонниками» мігранта, який помер мало не на руках у білоруських вартових кордону. Але в цій історії багато чого не зрозуміло. І насамперед не зрозуміло, «а чи був узагалі хлопчик».
По-перше, про виявлення померлого мігранта повідомили не офіційні органи, а пропрезидентський телеграм-канал. По-друге, не чекаючи на розгляд, смерть оголосили «вбивством громадянина Іраку», хоча мігранти, як правило, позбуваються своїх документів, коли переходять кордон. По-третє, медики проаналізували кадри державного телебачення, по якому показали «труп мігранта», й засумнівалися, бо не помітили на тілі, наприклад, такої ознаки, як трупне задубіння. І по-четверте, пікет провладної організації «Біла Русь» з плакатами й обвинувальними промовами біля Литовського посольства в Мінську відбувся менше ніж за дві години після першого повідомлення про нібито загиблого мігранта. У багатьох виникло запитання: коли ці люди встигли намалювати плакати?
Читайте також: Кібервимір протистояння у Білорусі
Єдиний невтішний висновок було зроблено не на користь Лукашенки: всі зрозуміли, що він навіть загибель людей готовий використовувати у своїх інтересах. Найменше загибель своїх громадян потрібна Іраку. До Мінська прилетіли консули Іраку з Москви, щоб повернути мігрантів на батьківщину. Іракські авіалінії пригнали в Білорусь порожні Боїнги, щоб евакуювати своїх, і закрили пасажирські рейси в Синьооку.
Але Лукашенка «запросив» до Білорусі не лише іракців. Є ще Афганістан, Сирія й чимало місць, звідки можна отримати «гарматне м’ясо».
В очікуванні на друге Глівіце
Ситуацію ускладнено тим, що у вересні в Білорусі повинні відбутися російсько-білоруські навчання «Запад-2021». Росія вже почала перекидати свої війська до Білорусі. В основі цих навчань, як розповів начальник Генштабу Збройних сил республіки, перший заступник міністра оборони Віктар Гулевіч, сценарій агресії проти Союзної держави. Це створення кризової ситуації, пов’язаної зі «зростанням активної діяльності незаконних збройних формувань, сепаратистських і міжнародних терористичних організацій, що мають зовнішню підтримку». Кількість учасників стратегічних навчань «Запад-2021» на території Білорусі становитиме близько 12,8 тис. солдатів, серед них будуть 2,5 тис. військовослужбовців із Росії та до 50 — з Казахстану. За словами Гулевіча, для відпрацювання завдань навчань на території Білорусі буде залучено 230-й загальновійськовий полігон «Обуз-Лєсновський», 174-й навчальний полігон ВВС і військ ППО «Домановський», 210-й авіаційний полігон «Ружанський» і полігон «Брестський».
«Маленька переможна війна» — мабуть, єдиний прийом, який Лукашенка не використав, щоб згуртувати навколо своєї персони бунтівний народ. Згадуючи ситуацію з мертвим мігрантом, білоруські аналітики не виключають, що під час навчань «Запад-2021» може бути спровоковано якийсь інцидент на західному кордоні. Та сама «стрілянина невідомо куди» може «випадково» зачепити якогось прикордонника: чи з білоруської, чи з литовської сторони — неважливо. Це можна було б оголосити актом агресії Заходу проти як завжди мирної Білорусі. Розпочинати такий конфлікт самостійно в Лукашенки кишка тонка. Але факт присутності в країні російської армії, яка прибула на навчання, може зняти психологічний бар’єр.
Читайте також: Таємні олігархи диктатора
Лукашенка вже заявляв, що в рамках Союзної держави Росія повинна захистити Білорусь від зовнішніх агресорів. Щоправда, у відповідь на це прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков повідомив, що Кремль не отримував звернень від Білорусі про можливість розмістити на її території російські війська й узагалі такі питання абияк не вирішують. «Щодо цього є певні законні процедури, визначені законом повноваження», — сказав Пєсков. Коротше, російське військо — не таксі, яке Лукашенка може викликати за своїм бажанням. Але питання в тому, що це військо вже перебуватиме на території Білорусі. Чи впрягатиметься Путін у союзники в разі повноцінного збройного конфлікту? Особливо після «примирної» зустрічі з Байденом і з огляду на досвід української кампанії? Хоч би що казали з приводу України, але «слабка» й «недієздатна» українська армія, посилена добробатами й не надто досвідченими у воєнних діях формуваннями (згадайте стан української армії у 2014-му!), змогла зупинити російську агресію й не дати їй просунутися вглиб країни. А зараз «прикордонний конфлікт» стосуватиметься не «слабкої» позаблокової держави, а країн, за якими стоять добре оснащені та професійні війська НАТО. Але ніхто не сумнівається в бажанні й можливості в Лукашенки провести щось на зразок «Глівіцької провокації». Тому всередині Білорусі аналітики говорять про «міграційну кризу», дії білоруської влади й навчання «Запад-2021» з великою тривогою.
«Білоруська політична криза перетворюється на кризу регіональну. Неврегульованість внутрішньої білоруської проблеми й навіть її загострення виливається за межі Білорусі, породжує проблему регіональної й узагалі міжнародної безпеки. Це вже давно не тільки гуманітарне питання однієї країни. Білорусь, яка з 2014-го до 2020 року позиціювалася донором регіональної та європейської безпеки, на очах перетворюється на чинник зростання міжнародної напруги. До того ж пружина конфронтації з Заходом закручується дедалі сильніше», — зазначає Валерий Карбалевіч.
Лукашенка не здатен повністю контролювати ситуацію в країні. І Білорусь справді стає загрозою для регіональної, а може, й світової безпеки — саме через неадекватну поведінку самого Лукашенки. Чим і коли це все закінчиться, не може передбачити ніхто.