Віце-прем'єр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков заявив, що після доопрацювання законопроєкт змінився не тільки якісно, а я зменшився в об’ємі: із 98 сторінок початкового варіанту залишилося 30. Він зазначив, що законопроєкт про перехідний період базується на принципах ООН, які враховують постконфліктний досвід різних країн, а також на критеріях та стандартах ОБСЄ.
За інформацією від Міністерства, при доопрацюванні законопроєкту також були враховані понад 180 письмових зауважень від професійних та громадських організацій. Про співпрацю з правозахисниками заявила й Юна Потьомкіна, радниця Віцепрем'єр-міністра України – Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Вона зазначила, що з грудня минулого року міністерство почало отримувати зворотний зв’язок від 168 стейкхолдерів та опрацювало понад 1 000 сторінок коментарів. А у травні 2021 року відбулося урядове погодження другої редакції, яка у червні була опублікована на сайті Мінреінтеграції для громадських обговорень. У липні розробники законопроєкту опрацювали зауваження від державних органів.
Тиждень проаналізував одну з таких рекомендації – документ, який створила низка організацій, що доправляли свої зауваження для доопрацювання законопроєкту. Зокрема до обговорення та формування висновків долучилися ГО “Донбас СОС”, ГО “КРИМСОС”, БФ “Право на захист”, БФ “Восток-СОС”, Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, БФ “Stabilization Support Services”, Центр прав людини ZMINA, Кримська правозахисна група. На думку правозахисників, проєкт Закону “Про засади державної політики перехідного періоду” попри те, що деякі зауваження були частково враховані його авторами, потребує подальшого доопрацювання із залученням експертів національних та міжнародних організацій, профільних органів державної влади.
Зокрема вони зазначають, що частина пропозицій щодо введення нових термінів у законодавство потребують перегляду й суттєвого доопрацювання з метою непорушення принципу правової визначеності й недопущення неправильного трактування і правозастосування. Так, оновлений варіант тексту законопроєкту пропонує закріпити законодавчо термін “територіальні громади на контактній лінії”, чого не має в українському законодавстві. “Вказана пропозиція містить кілька складових. По-перше, вводиться новий термін “контактна лінія”. На сьогодні українське законодавство оперує такою термінологією: “лінія розмежування”, “населені пункти на лінії зіткнення”, “адміністративний кордон з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь”, “межа тимчасово окупованих територій”. Водночас термін “контактна лінія”, що є прямим перекладом з англійської contact line або line of contact, не зустрічається в українському законодавстві. Окрім того, законопроєкт не пропонує надати визначення цьому терміну, що може спровокувати неправильне його тлумачення і розуміння, а отже, матиме негативні наслідки для правозастосування. По-друге, сама пропозиція створити дефініцію територіальних громад на контактній лінії є хибною, оскільки статус територіальних громад на лінії розмежування як територіальних громад не змінюється — вони залишаються територіальними громадами, а їхній перелік може бути створений окремим нормативно-правовим актом, і для цього не потрібно давати законодавче визначення цьому поняттю”, – пояснюють автори аналітичного звіту.
Читайте також: Донбас і майбутнє. Як українці бачать повернення окупованих територій
Також правозахисники попереджають, що навіть у новій версії структура законопроєкту не забезпечує послідовного логічного викладення нормативного матеріалу, є плутаною, деякі глави не відповідають загальній меті Проєкту Закону. Вони впевнені, що законопроєктом передбачено суттєве розширення повноважень Президента України в неконституційний спосіб, а питання, пов’язані з міжнародним правом, прописані недостатньо коректно. Водночас, вони визнають, що у проєкті правильно визначено термін “конвалідація”, проте окрім згадки про те, що порядок конвалідації правочинів на тимчасово окупованих територіях буде визначено в окремому законодавчому документі, загального розуміння, як це має відбуватися, у Проєкті немає.
В цілому, вони вважають цей законопроєкт важливим кроком для продовження широкої суспільної дискусії навколо питань, пов’язаних із подоланням наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, деокупацією та реінтеграцією тимчасово окупованих територій України. Крім того, Проєкт пропонує низку позитивних змін для людей, які проживають на окупованих територіях. Зокрема, це запровадження процедури конвалідації правочинів, учинених на тимчасово окупованих територіях, адміністративної процедури встановлення фактів народження та смерті для мешканців тимчасово окупованих територій; визначаються гарантії пенсійного забезпечення мешканців окупованих територій без прив’язки до отримання ними довідки про взяття на облік ВПО; передбачається скасування дозвільної системи перетину лінії розмежування тощо.
Водночас, підкреслюють правозахисники, Проєкт містить доволі контраверсійні положення, частина з яких може погіршити ситуацію з реалізацією прав та свобод осіб, які постраждали від конфлікту, у порівнянні з існуючою ситуацією. До таких питань можна віднести пропозицію визнати такими, що втратили чинність, низку законодавчих актів, які стосуються статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також Закон України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Визнання нечинним, зокрема, цього закону без прийняття законопроєкту на заміну, може призвести до суттєвих негативних наслідків. Крім цього, потребують уточнення, перегляду й суттєвого доопрацювання нові поняття.