У матеріалі Наталії Резнікової та Володимира Панченка пояснюється, що Європа може стати до 2025 року цілком самодостатньою в літії, хоча й сьогодні вона залежить від імпорту певних матеріалів з інших країн, посилаючись на слова Тьєррі Бретон, комісара ЄС з внутрішнього ринку: “Китай, наприклад, забезпечує 98% поставок рідкоземельних елементів у ЄС, Туреччина забезпечує 98% поставок бората, а Південна Африка — 71% потреб у платині”.
Автори пояснюють, що Європа повинна стати автономною у критично важливій сировині, щоб досягти технологічних переваг. На цьому наголошували і в плані дій щодо такої сировфни від Європейської комісії, опублікованому у вересні 2020 року.
“Популярність рідкоземельних металів зростала за останні 20 років через різке зростання попиту на предмети й зокрема на нові технології, для виробництва яких вони необхідні. Потреба в них у найближчі 10 років, порівняно з 2013 роком, має зрости на понад 320%”, – відзначають автори та додають, що у 1987 році Ден Сяопін під час відвідування великого родовища рідкоземельних елементів зауважив: “На Близькому Сході є нафта, а в Китаї — рідкоземельні елементи”.
Читайте також: США-Китай. Війна за метал
У цьому секторі Китай “стратегічно наповнив світовий ринок рідкоземельними елементами за нижчими цінами, щоб витіснити й відлякати нинішніх і майбутніх конкурентів”, йдеться у тексті.
Посилаючись на дослідження авторського колективу під керівництвом Ань Пан, де розглянуто взаємозв’язок між екологічним регулюванням і його впливом на експортний потенціал країни, яка до нього вдається, науковці пишуть, що усі РЗМ поділяються на три категорії. Це рідкоземельна сировина, корисні компоненти рідкоземельних матеріалів і предмети кінцевого використання рідкоземельних елементів. За висновками дослідників колективу – “екологічне регулювання суттєво позитивно впливає на експорт РЗМ з Китаю, хоча водночас значно збільшує залежність від ланцюгів поставок для країн-імпортерів”.