«Україна шукає підтримки», – так називається стаття журналіста німецького каналу ARD Штефана Штухліка на сайті телевізійної служби новин tagesschau.de. «Відносини між Україною та Німеччиною не без напруги – і все ж вони, мабуть, тісніші, ніж будь-коли. Однак не кожне бажання Зеленського вдалося задовільнити під час візиту», – пише Штухлік.
Журналіст вважає, що і Меркель, і Зеленський пережили «криву навчання» у своєму баченні відносин із Росією: Зеленський намагався полегшити відносини через обмін полоненими, а Меркель через спробу відродити Мінські угоди. «Той факт, що статус-кво вигідний для стратегічних інтересів Росії і що Москва не робить жодного кроку, аби щось змінити, – це пізнання, до якого дійшли не лише у Берліні та Києві, але й аналітики ЄС», – пише журналіст.
У своїй статті він згадує дві ключові теми зустрічі Меркель та Зеленського: військова підтримка та питання трубопроводу «Північний потік – 2». «Зеленський хотів би, аби Німеччина діяла більше на боці України, а ніж вона це робить зараз…Звісно ж йтиметься про бажання України отримати військову підтримку від Німеччини», – коментує журналістові теми візиту експертка Сюзан Стюарт із німецького Інституту міжнародних та безпекових справ (SWP).
Штухлік пише, що у справі «Північного потоку -2 » протест українського президента буде радше «тихим» – надто він залежний, на думку журналіста, від підтримки Німеччини. Він припускає, що Зеленський шукає запевнення німецької сторони, що по закінченні ери Меркель, Німеччина так само буде підтримувати Україну, як і раніше. Однак відповіді на це запитання жоден зі співрозмовників українського президента під час цього візиту до Берліна дати йому не зможе.
Читайте також: Die Welt: Німеччина, Європа та націоналізм
«Чому візит Зеленського для Меркель – це ходіння по лезу ножа», – ставить риторичне запитання у своїй статті для Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер. Його матеріал присвячений лише одному, але дуже вагомому, аспекту українсько-німецьких відносин, що був на порядку денному під час візиту Володимира Зеленського до Берліна, – трубопроводу «Північний потік – 2». Журналіст відзначає, що тема «Північного потоку – 2» важлива не лише для відносин Берліна та Києва, але й для відносин Берліна та Вашингтона, куди канцлерка Меркель полетить у четвер 15 липня.
Аби забезпечити підтримку Вашингтона у відкритті трубопроводу, Берлін наполягає на певних умовах: «Північний потік -2» зможе запрацювати лише, якщо Росія продовжить свою угоду на транзит, що має закінчитися у 2024 році. Спікер німецького уряду Штеффен Зайберт припускає, що цю угоду можна буде подовжити ще на десять років – до 2034-го. Журналіст FAZ утім скептичний щодо такої думки і цитує позицію Владіміра Путіна, який каже, що готовий піти на продовження угоди лише, якщо Київ проявить «добру волю» та не використовуватиме майбутні прибутки для оборони.
Конрад Шуллер утім звертає увагу на нову ідею, яка може набути ваги: Україна могла б переорієнтувати свої транзитні лінії і замість російського газу транспортувати зелений водень. «Дуже скоро його можна буде виробляти в Україні у великих кількостях із сонячної та вітрової енергії … та допомогти Європі досягти своїх кліматичних цілей», – пише Шуллер.
Видання Handelsblatt також звертає увагу на потенціал України у постачанні зеленого водню. Зокрема, у статті зазначається, що 12 липня вранці перед зустріччю із Анґелою Меркель, Володимир Зеленський у Києві зустрічався також із віцепрезидентом Європейської Комісії Марошом Шефчовичем. «Переговори між Україною, ЄС та урядом Німеччини зосереджені на тому, щоб зробити Україну партнером у енергетичному переході», – пише видання. Видання цитує Шефчовича, який після відвідин Києва заявив європейській пресі, що Україна має стратегічне значення для ЄС.
Брюссель визначив для себе 30 критично важливих одиниць сировини. 21 із них є в Україні. «Йдеться про матеріали для авіаційної промисловості, акумуляторів, вітрових електростанцій та обладнання зв'язку», – пише Handelsblatt. У Берліні ж з особливою увагою та інтересом ставляться до того, що Україна може стати постачальницею водню для Європи.
Слід зазначити, що незадовго до зустрічі Зеленського та Меркель статті про те, що Україна має чималий потенціал постачальника «чистої енергетики», з’являлися також в різних німецькомовних виданнях: зокрема, швейцарській Neue Zuercher Zeitung та німецькій Tagesspiegel.