Науковці прогнозують, що чергове зростання захворюваності на COVID-19 в Україні цього разу почнеться зі Сходу країни. Хоча зв’язок з ОРДіЛО вже понад півтора року обмежений, мобільність тамтешнього населення в бік Росії традиційно висока. Тож імовірно, що саме звідти до України прийде штам Delta, який уже зараз викликав стрімке зростання госпіталізацій у Росії. Схоже, очікувати на погіршення епідемічної ситуації в прифронтових регіонах України можна вже наприкінці літа.
Періодом відносного полегшення ситуації, що спостерігається по всій території України, варто скористатися для підготовки до нового спалаху коронавірусної хвороби. «Міжхвилля» пандемії, як і затишшя між воєнними загостреннями, — це час, щоб зробити висновки, усунути недоліки, закупити обладнання й відпрацювати алгоритми покращення надання допомоги населенню. Але в багатьох лікарнях прифронтових населених пунктів усе й досі відбувається в режимі авралу. Під час останньої хвилі ситуація наближалася до критичної через брак персоналу, руйнування лікарень і відсутність фінансування з боку НСЗУ. І навряд чи всі недоліки вдасться виправити до початку нової хвилі.
У закладах, призначених як опорні, за рік епідемії більш-менш налагодили процес швидкого розгортання додаткових відділень і забезпечення киснем. Наприклад у Бахмуті встановлюють нову автономну кисневу станцію, щоб забезпечити районну лікарню, яка в гострі фази епідемії розгорнула п’ять відділень для лікування хворих на COVID-19. У Покровську екстрено ремонтують перший поверх колишнього пологового будинку: зараз там роблять внутрішній ремонт, проводять кисень, з місцевого бюджету виділено кошти на придбання меблів і мінімальне обладнання — заплановано відкрити додаткові 23 ліжко-місця. Забезпечено апаратурою й обладнанням великі лікарні ключових населених пунктів Донеччини, створено з нуля кілька державних лабораторних центрів для виконання ПЛР-тестів.
Читайте також: Україна відкривається для коронавірусу
Занепокоєння викликають якраз периферійні лікарні, яким, як свідчить досвід попередніх хвиль, під час загострення епідемії доведеться опинитися на передньому краї боротьби. Вони — особливо в періоди загострення бойових дій — стають фактично єдиним місцем допомоги хворим, проте нормальні умови для піклування про них створити не вдається. Світлодарська й Торецька лікарні Бахмутського району хоч і належать аж до третьої лінії для надання допомоги хворим на COVID-19, проте навесні 2021 року були перевантажені. Тільки в червні 2021 року НСЗУ затвердила новий перелік закладів, у яких лікуватимуть хворих середнього й важкого стану, і до інфекційних відділень цих двох лікарень перестали привозити нових пацієнтів, доправляючи їх в опорні заклади району. Але обидві лікарні мали проблеми з фінансуванням так званого «ковідного пакета» з боку НСЗУ. І, схоже, така ситуація може повторитися й під час нової хвилі пандемії.
«Перший пацієнт з COVID-19 потрапив до нашої лікарні торік у серпні. Відтоді ми безперервно надавали допомогу, розміщуючи хворих у двох будівлях. Організували 192 ліжко-місця, які в пікові періоди були повністю заповненими, — розповідає Тижню директор Торецької міської лікарні Сергій Халаїмов. — Але в травні ми неочікувано отримали повідомлення від НСЗУ, що нам призупинили фінансування пакета«Стаціонарна допомога пацієнтам з COVID-19» за два останні місяці весни. Бо начебто в нас недостатньо кадрів, тому близько 10 млн грн нам «пробачили». У нашому штаті є шестеро анестезіологів, хоча для фінансування саме цього пакетапотрібно лише чотири. Так, наших кадрових ресурсів не вистачає на «пологовий» пакет, але ми самі свідомо від нього відмовилися».
За словами Сергія Халаїмова, він був змушений коштом інших пакетів виплатити обіцяні 300% доплати працівникам, залученим до стаціонарного лікування коронавірусної хвороби, але це майже «обнулило» фінансову спроможність закладу. «Ось-ось почнеться новий пандемічний сплеск, а я не знаю, що казати людям. Медсестрам, які тягали важкі балони з киснем, лікарям, що працювали без вихідних і відпусток, коли в день у маленькому місті фіксували понад сотню хворих. За ці героїчні зусилля з ризиком для життя та здоров’я їм навіть зарплату виплачували частинами. Щоб залучити спеціалістів у місто, де щодня бувають обстріли, довелося докласти надзусиль. Як мені втримати їх, щоб місто не залишилося без можливості рятувати своїх мешканців?» — запитує Халаїмов. І додає, що позиватиметься до НСЗУ, щоб отримати обіцяні кошти: «Можливо, хтось боїться говорити про це вголос, а в мене немає вибору. Дефіцит коштів у НСЗУ — не привід відмовлятися від оплати послуг, які лікарняний заклад надав населенню сповна».
Читайте також: Нова вакцина від CureVac недостатньо ефективна: результат досліджень
Дефіцит кадрів поставив під сумнів фінансування й існування Світлодарської лікарні. Торік восени відповідь на питання кореспондента Тижня, озвучене під час онлайн-брифінгу представників Донецького обласного департаменту охорони здоров’я, була однозначною: якщо у Світлодарськ вирішили доправляти пацієнтів з COVID-19, отже там усього вдосталь. Але ситуація розгорталася зовсім по-іншому сценарію. У жовтні розпочався капітальний ремонт дороги до Бахмута, що фактично відрізало Світлодарськ від населеного пункту, де хворі ще могли отримати медичні послуги. Залучити санітарну авіацію для транспортування важкого хворого неможливо через наближеність до лінії фронту. Водночас Національна служба здоров’я України на листопад 2020 року не уклала договір зі Світлодарською лікарнею. Бо в ній фактично не знайшлося майже нічого з того, про що чиновники щиро запевняли два місяці тому, коли призначали її однією з опорних для лікування COVID-19.
«Так, це болюче питання. Зі Світлодарською лікарнею не підписали договір, бо вона не відповідає певним критеріям, — розповів на онлайн-брифінгу 9 листопада начальник відділу стратегічного розвитку охорони здоров’я та забезпечення лікарськими засобами Управління організації та розвитку медичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Донецької ОДА Олександр Педенко. — Ми не могли знайти додатковий персонал. Але хворих на COVID-19 там приймають». З того, як відбувався процес акредитування в такій ситуації, можна зрозуміти, що умови для якісного лікування пацієнтів у Світлодарську так і не з’явилися. Що не завадило доправляти туди хворих аж до червня 2021 року. І навряд чи в цьому не буде необхідності під час нової хвилі епідемії.
Катастрофічною можна назвати ситуацію в лікарні прифронтової Авдіївки. Напередодні очікуваного загострення пандемії до колег з усієї України звернувся завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Донецького медичного університету (сьогодні заклад працює в Краматорську. — Ред.), професор Олексій Нестеренко. Він заявив, що ситуація потребує негайного втручання: в лікарні й так працювали лише двоє лікарів-анестезіологів, але під час минулої хвилі COVID-19 один з них передчасно помер. Тепер усе навантаження семи штатних анестезіологів, яких потребує лікарня, лягло на плечі одного (!). Керівництво військово-цивільної адміністрації оголосило про прийняття спеціальної програми медичних стимулів — від одноразової матеріальної допомоги при працевлаштуванні до житла, яке місто повністю оплачує потрібним фахівцям. Готові навіть оплачувати навчання молоді, яка могла б повернутися в місто та лікувати земляків.
Читайте також: Die Welt: Зелено-зелена дилема
Але чи знайдуться ті, хто захоче їхати працювати в місто, де на околицях точаться бойові дії, а також немає гарантій своєчасного отримання не тільки доплати, а й навіть заробітної плати?
На тлі заяв Володимира Зеленського про початок нової серії «Великого будівництва», під час якої заплановано зокрема будувати лікарні європейського зразка, у прифронтових містах через обстріли й відсутність своєчасних ремонтів руйнуються й уже наявні медзаклади. І зрозуміло, що на початок нової хвилі COVID-19 більшість із них не будуть готовими до повноцінної роботи в режимі підвищеного навантаження. Завершення реконструкції Торецької лікарні коштом Європейського інвестиційного банку переносять уже втретє — тепер, можливо, це відбудеться у 2022 році. Хоча в ній розташовані відділення, де лікують хворих на COVID-19 (окрім усіх інших), лікарня зараз стоїть без даху. Тому під час злив, які кілька тижнів накривали Донеччину, працівники медзакладу були змушені встановлювали на останньому поверсі різноманітні ємності, щоб збирати воду. Схожа ситуація була також восени, коли під дощем опинилися пацієнти у важкому стані, які лікувалися на п’ятому поверсі. Завершити вчасно реконструкцію Торецької лікарні заважає низка причин — від недоліків у проєкті реконструкції даху до реформи децентралізації, через яку Торецьк перепідпорядкували Бахмутському району, а тому там слід змінити всі документи та переписати договори.
В Авдіївці тільки-но оголосили тендер і виділили 9 млн грн з обласного бюджету на реконструкцію покрівлі центральної лікарні, яка потрапила під обстріл бойовиків. Там уже було здійснено ремонт двох поверхів, але якщо не відремонтувати дах, то ситуація невдовзі стане схожою на ту, що в Торецьку, — з ваннами, відрами й тазами. З 2015 року не можуть відремонтувати й інфекційне відділення Світлодарської лікарні. Для приведення до ладу будівлі, у якій під час бойових дій було сильно пошкоджено другий поверх, потрібно понад 35 млн грн. Але наразі у Світлодарську немає навіть керівника військово-цивільної адміністрації, якого мали б призначити через неможливість проведення виборів на цій території. Тому цього літа навряд чи хтось зверне увагу на стан лікарні, бо навіть голова Донецької ВЦА торік не вважав цей проєкт перспективним. Мовляв, до Бахмута недалеко, мешканці можуть лікуватися там. І пообіцяв швидко відновити міст між цими населеними пунктами в рамках «Великого будівництва». Але попри такі райдужні перспективи, міст відкрили тільки влітку 2021-го, а весь минулий рік світлодарці у важкому стані під час COVID-19 лікувалися саме у своїй розбитій лікарні без достатньої кількості лікарів і державної підтримки.