“Німеччина втілює «Північний потік-2» у співпраці з агресивним російським режимом. Як вказано в резолюції Сейму, цей газопровід слугує не збільшенню масштабів постачання газу до Європи, а лише зміні шляхів його транспортування. Нині транзитом через Україну на захід прокачують близько 70–80% газу, який постачають з Росії в Європу, що покриває близько 25% європейських потреб у цій сировині. Ще у 2010 році 98 млрд м³ російського газу прокачували через територію України. Побудова «Північного потоку-1» зменшила цю кількість на 55 млрд м³”, – пише експерт.
Для Росії «Північний потік-2» – можливість зберегти кількість експортованого газу навіть за умов припинення транзиту через санкції, пояснює Журавський вель Ґраєвський: “Так ці дії стають дешевшими, тобто правдоподібнішими, за що всі співучасники цього проєкту будуть морально відповідальними, оскільки природа й цілі російської політики ні для кого не є таємницею, якщо тільки мати бажання її пізнати. Німеччина мусить публічно почути цю правду, публічно з нею зіткнутися й заплатити іміджеву ціну за свою політику”. Автор зазначає, що в разі подальшого сприяння Німеччини будівництву, влада країни буде морально відповідальна за подальші загарбницькі дії Росії в Європі через відчуття безкарності.
Читайте також: "Історичні короткозорість" відтерміновано
Політолог зазначає, що польський Сейм наголосив на стратегічній ролі експорту вуглеводнів у фінансуванні озброєння російської армії. Тобто це важливий важіль впливу на агресію з боку Кремля. «Північний потік-2» має на меті лише змінити шляхи доставки, а не диверсифікувати їх. Адже наявних потужностей транспортування природного газу зі східного напрямку достатньо для забезпечення необхідної доставки цієї сировини в Європу». Тож зрештою «Північний потік-2» дасть Росії можливість відмовитися від транзиту газу до його головних отримувачів, зокрема до Федеративної Республіки Німеччини, через територію України, що відкриє Росії шлях до великомасштабного збройного нападу на Україну», – пояснює Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.
Читайте також: Західна ілюзія кінця історії
Також автор наголосив на корумпованості як в російській енергетичній галузі, так і в бізнес секторі загалом. Як приклад він наводить Ґергарда Шредера, Ексканцлер Німеччини та голова комітету акціонерів Nord Stream AG, “а найсвіжішим прикладом є колишній прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон, якого кілька днів тому Кремль увів до складу ради директорів «Зарубежнефти») і загадковими смертями конкурентів — Андрєя Лук’янова з болгарського Topenergy в 1996-му, Яна Ліпського зі словацької SPP у 1999-му, гендиректора литовської компанії «Атомна електростанція у Вісагінасі», Шарунаса Васіляускаса у 2011-му та інших”, – пише Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.