Проблема житла, яке переселенці залишили на окупованих територіях Донеччини, нині дуже гостра. Його статус досі перебуває в підвішеному стані, оскільки фактичний та юридичний складники повністю не збігаються. Більшість тих, хто був змушений виїхати з ОРДіЛО через російську агресію, залишаються законними власниками квартир і будинків, хоча вже восьмий рік не можуть ними користуватися й натомість винаймають житло на підконтрольних територіях України. Хтось має можливість оплачувати комунальні послуги через знайомих на непідконтрольних територіях, а хтось навіть не знає, у якому стані зараз їхня нерухомість. До того ж закон про компенсацію зруйнованої нерухомості на ці об’єкти не поширюється, оскільки вони перебувають на тимчасово неконтрольованій території. До прикладу, родичі авторки є власниками квартири в Горлівці, у яку на початку війни потрапив снаряд і повністю зруйнував одну кімнату та пошкодив інші. Власники мають фотодокази й усні свідчення сусідів, але не можуть сподіватися на будь-яку компенсацію чи хоча б на юридичне визнання факту пошкодження житла. Свого часу були дискусії щодо проміжного рішення. Ішлося про те, щоб визнавати таке житло втраченим, компенсувати переселенцям його вартість, а після звільнення територій вважати його власністю держави та використовувати за доцільністю в процесі деокупації. Але далі кулуарних обговорень справа не зрушила.
Продаж або обмін залишеного житла також є неабиякою проблемою. Ще три роки тому це можна було зробити напівлегально, але зараз угоду майже неможливо оформити так, щоб до неї не було юридичних претензій ані на вільній, ані на окупованій території. Якщо законно оформити угоду на підконтрольній території, цей документ не визнаватимуть чиновники «ДНР», а для укладання угоди чи навіть довіреності в ОРДіЛО окупанти вимагають особистої присутності власника. «Ми вже стільки коштів витратили на переоформлення, але продати дві квартири не можемо. Сестра поїхала й не збирається приїжджати. Ті квартири просто дістануться гопникам. Жаль, що платимо за них уже вісім років», — розповідає переселенка в закритій спільноті у фейсбуку.
Читайте також: Слов’янська криза
Тому в деякі покинуті помешкання на окупованій Донеччині вже почали заселяти нових власників, здебільшого родини тамтешніх військових. Інколи це відбувалося майже таємно, особливо якщо йшлося про елітні будинки, хоча тепер з’явилися й приклади масового заселення. У окупаційних ЗМІ таке житло зазвичай називають «муніципальним», або «нерухомістю повторного заселення», на ремонт якої «республіка» нібито виділила кошти. Намагаючись приховувати факти незаконного заволодіння нерухомістю, окупаційна влада час від часу все ж видає справжнє походження цього житла. Наприклад, «депутатка Народної ради ДНР» Анастасія Селіванова завила, що готова до обурення «колишніх донецьких», які буцімто не оплачують комунальних послуг: «Тепер так не можна! Якщо вашу власність визнають безгоспною, то через рік її переведуть у муніципальну власність та віддадуть людям, які потребують».
Навесні 2021 року окупанти активізували зусилля щодо експропріації житла переселенців, традиційно намагаючись надати своїм діям видимості легітимності. Після виходу 28 квітня 2021 року низки постанов окупаційної влади майже в усіх містах «республіки» співробітники «виконавчої служби» взялися опечатувати житло, яке з початку війни стоїть порожнім. Так почали виконувати наказ про виявлення та перехід у муніципальну власність нерухомості, господарі якої померли, а також тієї, чиї господарі відсутні або невідомі чиновникам «республіки». Якщо раніше врятувати нерухомість переселенців від експропріації могла здача в оренду, заселення квартирантів і сумлінна оплата комунальних платежів, то тепер її все одно можуть визнати «безгоспною». Упродовж місяця після опечатування житла власник ще може з’явитись особисто й показати відповідні документи членам «комісії», яка складала акт огляду приміщень. Якщо власник не з’являється, його дані шукають у реєстрах і публікують відповідне запрошення в «республіканських» ЗМІ. Але якщо він не з’являється впродовж місяця, нерухомість ставлять на облік як «безгоспну». Далі впродовж року власник може довести свої права в тамтешньому «суді», але перспективи успіху видаються сумнівними.
Читайте також: Замість ритуальних танців
«Цей так званий «закон», як і позбавлення майна українських громадян у Криму, — чергове порушення окупантами права на власність, — твердить юрист організації «Восток SOS» Даниїл Попков. — На території України лише українські суди можуть ухвалювати рішення про визнання майна безгосподарним, а отже, після відновлення урядом ефективного контролю над окупованими територіями законні власники повністю відновлять можливість користуватись, володіти й розпоряджатися своїм майном». Колеги Попкова, громадська організація «Право на захист», радить оцінювати ризики під час планування такого візиту та зберігати документи, які підтверджують право власності, обов’язково зробити копії та нотаріально їх завірити. Цей пункт виявився доволі важливим: переселенці повідомляють про випадки цілеспрямованого нищення документів на нерухомість під час проходження «ДНРівських» КПВВ. Так окупанти унеможливлюють ідентифікацію власників за правилами, які самі й установили. До того ж процес відновлення кожного документа, пов’язаного з окупованою територією, дуже складний. Українські юристи радять звертатися в правоохоронні органи, які мають документувати факти порушення окупантами прав людини та передавати дані зокрема в міжнародні судові інстанції. Донецька обласна прокуратура також закликає громадськість долучитися до збору доказів щодо незаконного привласнення майна, розташованого на окупованих територіях Донеччини, надсилаючи відповідну інформацію на умовах конфіденційності.
Так влада «ДНР» розв’язуватиме одразу дві проблеми. По-перше, «республіка» отримає певну кількість вільного житла, роздаванням якого заохочуватиме місцеве населення до військової служби. Бо набирати потрібну кількість «добровольців» стає дедалі важче, тому разом з позитивними стимулами у «ДНР» уже давно практикують заборону виїжджати за межі «республіки» чоловікам призовного віку й навіть дітям від 14 років, які не отримали місцевий паспорт, а отже — не зафіксовані у списках призовників. А по-друге, окупанти вкотре поляризують мешканців Донбасу та збільшують градус ненависті між тими, хто поїхав, і тими, хто залишився, оскільки до збору інформації про власність «зрадників Донбасу» залучають сусідів, родичів, знайомих, учасників вуличних комітетів тощо.
Читайте також: Окупований Донбас: без обстрілів та без грошей
А головне — окупанти створюють умови, за яких на окуповану територію будуть змушені на якийсь час повернутися ті, ким можна нескінченно наповнювати так званий обмінний фонд. Це, звісно, відбувалося й раніше. Наприклад, донеччанин Олександр Тимофєєв, якого звільнили за обміном у 2019 році, потрапив у полон, коли взимку 2018 року їхав додому перевірити житло та відвідати хвору родичку. Його арештували під час перетину КПВВ і під тортурами змусили визнати себе розвідником та диверсантом. «Нас вважають внутрішньо переміщеними особами, але ми давно вже постійно вигнані особи. У нас немає можливості повернутися, моє майно під арештом, його навіть не можна продати. Платимо за квартиру, щоб не забрали, але користуватися не можемо», — розповідав Олександр після звільнення. Тепер такі, як Тимофєєв, узагалі не матимуть жодного шансу зберегти своє майно.
Але на його місці можуть опинитися й чимало інших осіб. «Ми ще три роки тому розв’язали питання нерухомості — продали, хоч і за безцінь, свою та батьківські квартири. Нам пощастило знайшли рієлторку, яка за окрему плату все вирішила без нашої присутності та ще й гроші нам вивезла. Але це виняток — більшість наших знайомих так і не змогли продати свого житла, — розповів Тижню переселенець з Донецька Олег Зоренко. — Упевнений, що з нашого оточення ніхто на територію «ДНР» не поїде. Люди, які активно не виявляли своєї проукраїнської позиції, можуть поїхати, але за певних обставин і вони досить легко потраплять на підвал. Проблема в тому, що багато людей не розуміють: щоб потрапити в Донецьку на підвал, зовсім не обов’язково бути щирим патріотом України».