Пандемія актуалізувала питання партнерства державного і приватного сектору. Чи є в Литви своя історія успіху в цій сфері? Як бізнес і держава допомогли одне одному в час коронакризи?
— Хоча пандемія наc відокремила й розділила фізично, але водночас вона нас усіх і зблизила. Ми бачили, як підприємці об’єднувалися й не лише купували медикам засоби захисту, маски, апарати вентиляції легень, а і ставали в ряди добровольців, щоб допомагати в лікарнях. У Литві чимало підприємств безкоштовно годували медиків, надавали мобільний зв’язок, приміщення для ізоляції, транспортні послуги. Люди також збирали мільйони євро, щоб допомогти системі впоратися в цей важкий час. У складний період громадський сектор також допомагав бізнесу. Під час пандемії багато підприємців, які займалися дрібним підприємництвом, утратили можливість заробити, тому щоб допомогти їм знайти вихід, ініціативу у свої руки взяла державна організація з допомоги бізнесу, яка сприяла цифровізації бізнесу, допомагала перенести торгівлю в інтернет. Держава також не залишилася осторонь — торік навесні, коли тільки розпочався карантин, було виділено солідну допомогу бізнесу, який постраждав від COVID-19.
Ця пандемія показала, що і люди, і бізнес є відповідальними — сáме чесне дотримання карантинних обмежень й сьогодні дає нам змогу управляти цією кризою. Очевидно, що карантинний режим — це великий тягар для більшості підприємців, тому ми дуже сподіваємося, що спільними зусиллями якнайшвидше зможемо повернутися до нормального життя. У перших рядах боротьби з пандемією сьогодні воюють не лише медичні працівники, а й бізнес, і ми їм за це вдячні.
Чи погоджуєтеся з твердженням, що сьогодні ми живемо в час економічного націоналізму? Чи настав час виконувати протекціоністську економіку, укріплюючи власну економіку?
— Пандемія COVID-19 дійсно суттєво вплинула на світову економіку. З одного боку, через поширення вірусу стало зрозумілим, як сильно країни всього світу зв’язані логістичними ланцюгами. З іншого — очевидно, що держави починають обережніше оцінювати подальші інвестиції, віддалені і географічно, і політично, вони спостерігають, як швидко світ може «зачинитися» і як швидко недемократичні режими приймають односторонні рішення. Пандемія чітко виокремила важливість держав як економічних і політичних одиниць у боротьбі з пандемією, але називати це економічним націоналізмом не можемо.
Економіка Литви відносно невелика, дуже відкрита й зорієнтована на експорт, тому нам надзвичайно важливо використати свою гнучкість і спроможність пристосуватися до реальності, яка швидко змінюється. Звісно, ми повинні захищати свої бізнесові й економічні інтереси в усьому світі, але маємо робити це з духом відкритості та співробітництва. Членство в Європейському Союзі та НАТО, а також чітка орієнтація на економіку високої доданої вартості створюють для нас неймовірні можливості, якими ми повинні скористатися.
Один із прикладів — під час пандемії чистий експорт у Литві пом’якшив становище, оскільки експорт зменшився менше, ніж імпорт. Литовським підприємствам вдалося відгукнутися на потреби ринку і пристосуватися до розривів у логістичному ланцюзі.
Водночас змінюється й сам бізнес. Литовські стартапи — мабуть, єдиний сектор, що зростав і розвивався навіть під час пандемії: торік кількість співробітників у стартапах збільшилася на 26%, заробітна плата — на 6%, сплачені державі податки — на 34%, а загалом обороти стартапів 2020 року збільшилися приблизно на 28%.
Іще один приклад — литовський сектор FinTech, який устояв перед загрозами пандемії і другий рік поспіль утримує світові позиції після США, Об’єднаного Королівства й Сінгапуру. До того ж Литва наразі є найбільшим центром FinTech у Європейському Союзі за виданими у країні ліцензіями. У 2020 році в Литві зареєстровано 40 нових FinTech підприємств, а їх загальна кількість сягнула 230. Наприкінці минулого року в секторі працювало 4000 осіб — на 18% більше, ніж наприкінці 2019-го.
Де ви бачите місце Литви й усього регіону Центральної Європи в економіці четвертого промислового укладу? Який ризик залишитися на периферії та яка можливість отримати чималий кусок «пирога»?
— Сенс та успіх кожної роботи й ініціативи залежить від того, як себе позиціонувати. Можна бути спостерігачем — стежити за процесом, не втручатися й не ризикувати. Тоді зростає ймовірність отримати крихти пирога. А можна докласти зусиль та активно працювати, розумно скориставшись правилами гри.
Роль індустрії 4.0 в економіці — визначальна, це міст у цифровізацію, а через нього — у збільшення конкурентоспроможності промисловості та збереження навколишнього середовища. Цифровізація сектору виробництва матеріалізується в разі застосування найновіших технологій виробництва, використовуючи які сам процес може бути віртуальним і стати доступним дистанційно через інтернет. Користь від цього — надвисока точність, точніший прогноз, планування, спостереження й контроль. Отже, цифровізація — це основна мета в досягненні забезпечення промисловості інноваційними потужностями. Країни, що постійно інвестують у процеси цифровізації й відновлення, на арені міжнародної конкурентоспроможності завжди перебуватимуть на крок попереду.
Литва — перша країна Балтійського регіону, яка взялася за процеси цифровізації та закріпила їх у правовому порядку. Підготовлені напрями цифровізації Литви на 2020—2030 роки — стратегічний документ, що передбачає потреби цифровізації промисловості й оптимальний шлях виконання рішень. Цей амбітний план використовують як орієнтир, що дає змогу втілити в життя проєкти цифровізації промисловості, щоб створити продуктивніший і конкурентоспроможніший сектор виробництва. Міністерство економіки та інновацій готове надавати всебічну підтримку всьому сектору виробництва, індивідуальному бізнесу, новаторам і всім громадянам Литви.
Читайте також: Вікторас Пранцкетіс: «Європейські політики почали розуміти, що сьогодні інвестиції в Україну — це інвестиції в майбутнє ЄС»
Яка ваша думка про економічний потенціал ініціативи Тримор’я? Яке місце України, Литви й Польщі ви в ній бачите?
— На думку Литви, ініціатива Тримор’я слугує нашим спільним інтересам і сприяє співпраці країн. Ми віримо, що ця ініціатива зменшуватиме відмінності між Заходом і Сходом, пришвидшить створення тісніших зв’язків і прибере інфраструктурні прогалини. Ми вважаємо, що держави ЄС повинні мати вибір, і віримо, що розвиток енергетичної інфраструктури дасть країнам ЄС змогу стати ще незалежнішими від Росії. Усі три складники ініціативи — енергетична, транспортна й цифрова — для нас важливі. Ініціатива ґрунтується на економічній доцільності, тому насамперед це нові інвестиції в інфраструктуру й іще одна можливість залучити приватних інвесторів із новими технологіями.
Литва наразі виконує багато амбітних проєктів. За п’ять років Rail Baltica та Via Baltica з’єднають Балтійський регіон з усім Європейським Союзом. Наші електричні системи стануть синхронізованими з мережами континентальної Європи. Наші газові системи об’єднає польсько-литовське підключення газу.
Збільшення залученості та розвиток інфраструктури надважливі в порядку денному ЄС, і це відповідає інтересам України, Литви та Польщі. Для нас особливо важливою є енергетична безпека, тому маємо разом підтримати проєкти в цій сфері й інших галузях у рамках ініціативи Тримор’я, шукати приватні інвестиції. Разом в одній команді досягнути цієї мети легше, тому маємо більше співпрацювати.
На початку російсько-української війни звучало багато розмов про план Маршалла для України, а Литва була його лобістом. Чи є сенс говорити про це зараз? Чи такий план загалом реалістичний?
— Литва завжди була активною в підтримці європейського курсу України. План Маршалла, думаю, залишається ідеєю загальної підтримки України Литвою. Ми послідовно підтримуємо європейські амбіції України, твердо підтримуємо Україну у виконані Угоди про асоціацію між Україною і ЄС та пов’язані з цим реформи. Маємо на меті й надалі поглиблювати відносини між ЄС та Україною та забезпечувати тіснішу співпрацю в енергетичному, митному, цифровому порядку денному, у сфері права. Також дуже важливо втримати результати вже здійснених реформ й надалі втілювати в життя амбітні цілі.
Читайте також: Міріам Космель: «Кремль працює з усіма силами, які йдуть на контакт, для дестабілізації західних демократій»
Наскільки дієвими, на вашу думку, є економічні санкції проти Росії? На який найбільший ефект можна сподіватися?
— Нещодавно ми згадували сьому річницю окупації Криму. Воєнні дії Росії на території України не забуто й не визнано. Запроваджені санкції — це відповідь на дії Росії, їх мета — продемонструвати, що порушення міжнародного права, територіальної цілісності й загибель людей не можуть залишитися без відповіді міжнародної спільноти. Росія й надалі застосовує насилля проти своїх людей, останній приклад — втручання поліції та затримання учасників конференції депутатів самоврядування. Литва, як і весь ЄС, має дотримуватися своїх цінностей і засвоювати уроки минулого, оскільки «м’який» погляд на Росію, який пропонує розширити діалог із Москвою, не змінить її поведінки.
Як ви оцінюєте перспективи завершення «Північного потоку-2»? Чи є перспективи, що його не буде завершено й він почне працювати?
— За оцінкою Литви, він був і залишиться геополітичним проєктом Росії. Така велика концентрація імпорту газу в ЄС одним шляхом суперечить стратегії Євросоюзу диверсифікувати імпорт газу. Ідеться не лише про диверсифікацію країн, із яких імпортують газ, а і шляхів, якими газ потрапляє до ЄС. Експорт російського газу йде нога в ногу з експортом корупції та політичного впливу. Ми ніколи не погоджувалися з таким процесом і не погодимося. Наша ціль — диверсифікація постачання енергетичних ресурсів, оскільки це є гарантією не лише енергетичної безпеки, а й економічного зростання.
Литва одночасно зробила великий крок у бік енергетичної незалежності, коли відкрила СПГ-термінал у Клайпеді. Як це вплинуло на енергетику Литви й усю її економіку?
— Як тільки СПГ-термінал розпочав свою роботу, ціна на газ упала на 40%. Тому цей проєкт однозначно виправданий і в економічному сенсі, і в сенсі енергетичної незалежності. Так ми забезпечили альтернативу в постачанні газу та конкурентоспроможність, а також зміцнили свої позиції на газовому ринку. Нашою метою й надалі залишається забезпечувати ефективну діяльність терміналу та найкращу ціну для споживачів.
Які сьогодні пріоритети в енергетиці: збільшувати кількість СПГ, розвивати альтернативну енергію, підвищувати ефективність споживання енергії?
— На ці цілі ми дивимося ширше, оскільки весь ЄС обрав зелений курс, що передбачає не лише відновлювальну енергетику, а й кругову економіку, цифрову трансформацію промисловості. Литва, як і весь ЄС, має на меті досягнути кліматично нейтральної економіки, цьому суттєво сприяє відновлювальна енергетика. У програмі нашого уряду передбачено, що до 2025 року — 30%, а до 2030-го — до 50% електроенергії, що споживається у країні, буде виготовлено з відновлювальних джерел, тож наша мета — досягти значного розвитку відновлювальної енергетики місцевого походження.
Читайте також: Анн-Марі Ґуссар: «Майбутнє європейської безпеки — це двосторонні угоди»
Чи була виправданою відмова від Ігналінської АЕС?
— Закриття Ігналінської АЕС було не економічним, а безпековим рішенням. Саме тому сьогодні активно боремося за припинення подальшого розширення Білоруської АЕС, за блокування потрапляння виробленої там енергії до країн Балтії — це наша спільна для всіх загроза й питання національної безпеки. Водночас ми маємо сприяти розвитку виробництва місцевої енергії, і тут відкриваються великі можливості для розвитку відновлювальної енергетики.
ХХІ століття багато хто називає століттям Азії. Нідерланди нещодавно презентували свою азійську стратегію. Ви зі свого боку кажете про необхідність укріплення економічної дипломатії Литви. Чи є у Вільнюса власна азійська стратегія? Як оцінюєте становище литовських підприємств на азійських ринках?
— У пріоритеті нинішнього литовського уряду — диверсифікація ринків експорту шляхом налагодження активніших економічних відносин із країнами Східної та Південно-Східної Азії. Отже, ми зацікавлені не лише утримати та зміцнити зайняті тверді позиції литовських експортерів на ринках таких країн, як Німеччина, Швеція, Сполучені Штати Америки, а й диверсифікувати ринки експорту, шукаючи нові можливості для наших експортерів, особливо в Південно-Азійському регіоні. Міністерство економіки та інновацій готове укріплювати економічну дипломатію в усьому регіоні Південної Азії — ще в цьому році заплановано відкрити торговельне представництво в Тайвані, а також розширити мережу комерційних аташе й заснувати ці посади в Південній Кореї та Японії.
Наша мета — сприяти експорту товарів і послуг високої доданої вартості: лазерів, біотехнологій, інформаційних технологій, дизайнерських рішень, високоякісних екологічних продуктів харчування. Нас особливо цікавить партнерство з прогресивними країнами цього регіону в таких сферах, як штучний інтелект, робототехніка, BigData, а також космос, оскільки в останній маємо великий потенціал: литовські підприємства власноруч конструюють космічні супутники й постачають компоненти обладнання іноземним компаніям.
Литва також має на меті залучити прямі іноземні інвестиції з технологічно розвинених країн Східної та Південно-Східної Азії в дослідницьку діяльність і створення технологій у сфері біотехнологій, лазерів, також у сфері фінансових технологій, де Литва є лідером Європейського Союзу.
В останні кілька років експорт Литви до багатьох країн Азії значно збільшився, а до деяких країн — у декілька разів. Наприклад, від 2015-го до 2019 року експорт товарів литовського походження в Китай зріс на 116% (до €155 млн, у Японію— на 135% (€62 млн, до Сінгапуру — більше ніж у шість разів (€61 млн). Більше, ніж удвічі зріс експорт литовських товарів до Малайзії, Індонезії, Філіппін, Камбоджі. Також зростав експорт литовських товарів до Південної Кореї, В’єтнаму та інших країн.
Литва експортує у країни цього регіону лазери, добрива, меблі, продукти харчування, продукцію хімічної промисловості й супутніх галузей промисловості: діагностичні або лабораторні реагенти, деревину та вироби з неї, тютюнові вироби, пшеницю, хутро, а також сонячні батареї тощо.
Читайте також: Не потонути. Чи є місце Україні в ініціативі «Тримор’я»?
Серед країн, із якими ви хотіли б розвивати економічну співпрацю, є Тайвань, але немає Китаю. Чи вважаєте небезпечною експансію Китаю?
— Свої торговельні представництва в Тайвані відкрили 66 держав світу, зокрема й 15 держав — членів ЄС, наприклад, Фінляндія, Німеччина, Франція, Швеція, Словаччина та інші. Однак жодна з країн Балтії, зокрема й Литва, торговельного представництва в Тайвані не має.
Якщо Литва не має торговельного представництва, вона втрачає свою конкурентоспроможність серед інших країн ЄС, і так зменшуються можливості нашої крани диверсифікувати економічні зв’язки, забезпечити нові ринки й залучити інвестиції. Така ситуація не відповідає зростаючим потребам литовського бізнесу й національним інтересам. Литва намагається збільшувати частину експорту товарів і послуг високої додатної вартості в загальному експорті, залучити інвестиції до виробничих об’єктів високої доданої вартості, тому маємо на меті відкрити торговельне представництво в Тайвані, який є перспективним напрямом у Південно-Східній Азії для виробників литовських лазерів і біотехнологій.
Яка позиція Литви в розвитку 5G? Чи готові співпрацювати з Huawei у цій сфері?
— Технологія зв’язку 5G трансформуватиме багато національних економік. Зв’язок 5G у країні пришвидшив би запровадження інноваційних рішень, для яких дуже важливим є швидкий обмін інформацією або даними, та дав би змогу передавати значно більші їх обсяги. Це необхідно для створення й запровадження у країні таких інновацій, як рішення штучного інтелекту, автономний транспорт, інтернет речей тощо.
Уряд Литви декларував мету, що в інфраструктуру 5G можна залучати лише постачальників обладнання від надійних виробників, тому не бачимо можливостей для Huawei щодо розвитку інфраструктури 5G у Литві.
———————–
Аушріне Армонайте народилася в 1989 році у Вільнюсі. Закінчила Інститут міжнародних відносин і політології Вільнюського університету. Політичну кар’єру розпочала у 2010-му в Литовській ліберальній молоді. У 2016 році її було обрано до Сейму за списком Ліберального руху, із якого вийшла у 2018-му. Згодом приєдналася до Партії свободи й була обрана її головою. У грудні 2020 року
обійняла посаду міністерки економіки та інновацій.