Ініціатива «Тримор’я» — це об’єднання 12 країн — членів ЄС, розташованих поблизу Балтійського, Чорного й Адріатичного морів. На момент започаткування Ініціативи п’ять років тому чимало коментаторів проводили історичну паралель між новопроголошеним об’єднанням та ідеями Адама Єжи Чарторийського і Юзефа Пілсудського про формування Інтермаріуму — альянсу держав між Чорним і Балтійським морями. Багато хто й досі перебуває в полоні ілюзій про подібність або й тотожність Міжмор’я і «Тримор’я». Скажімо, у жовтні 2020 року (напередодні п’ятого саміту ініціативи «Тримор’я» в Таллінні) 230 депутатів Верховної Ради України створили групу «Інтермаріум», що, на їхню думку, має наблизити Україну до Ініціативи трьох морів.
Насправді роки еволюції Ініціативи дають змогу впевнено сказати: «Тримор’я» не тотожне Міжмор’ю. Передусім це проєкт, спрямований на налагодження інфраструктурної, енергетичної та цифрової співпраці в регіоні. А отже, для його успішності мало політичної волі батьків-засновників чи спільного супротивника (яким для більшості держав Міжмор’я є Росія). Регіону потрібні гроші, до того ж чималі. Лише від спроможності залучити інвестиції залежатиме успіх «Тримор’я» та його привабливість для третіх сторін, зокрема і для України.
Читайте також: Грузія й Україна — потенційні партнери Тримор’я
За різними оцінками, щоб зрівнятися за рівнем добробуту із державами Західної Європи, регіон «Тримор’я» потребує від €600 млрд до €2 трлн інвестицій у сфери транспортної, енергетичної та цифрової інфраструктур. Бюджет Євросоюзу таких коштів не має, й у згаданих сферах на період 2021–2027 років він для регіону становить лише €42 млрд. Спершу як потенційного інвестора розглядали Китай, проте нині — на тлі загострення геополітичного суперництва між Вашингтоном і Пекіном — від китайських грошей держави «Тримор’я» вирішили відмовитись. Американська сторона свою підтримку задекларувала — США напередодні Талліннського саміту пообіцяли лише Румунії $7 млрд на енергетичні проєкти та проєкти авто- й залізничної інфраструктури. Були сподівання щонайменше на мільярдне вливання в регіон через американську Міжнародну фінансову корпорацію (IDFC), проте досі ці обіцянки здебільшого залишилися на папері. І поки що невідомо, чи буде новий президент США Джо Байден таким самим прихильним до регіону, як був його попередник Дональд Трамп (який у 2017 році навіть відвідав саміт «Тримор’я» у Варшаві).
До того ж, не зовсім зрозуміло, як поєднати американські та європейські кошти. Адже інвестиції Штатів передбачають пріоритетне залучення американських компаній до виконання проєктів. Натомість кошти з європейських фондів вимагають процедури тендерів на засадах рівності для всіх учасників.
Схоже, у таких умовах державам Ініціативи спершу доведеться покладатися на власні сили. Проте певний прогрес у цій царині є — 2018-го було лише проголошено ідею створити інвестиційний фонд ініціативи «Тримор’я», а вже у 2021-му його не тільки створили, а й наповнюють. Хоча темпи цього наповнення недостатні. Станом на лютий 2021 року внески до фонду здійснили Польща (€550 млн), Румунія (€200 млн), Словенія (€23 млн), а також держави Балтії, Болгарія та Хорватія (кожна по €20 млн). Іще $300 млн надійшло до фонду від Сполучених Штатів. Разом — близько €930 млн. Чимало, проте недостатньо для потреб регіону.
На такому тлі постає питання: чи потрібно Україні прагнути доєднатися до ініціативи «Тримор’я»? Особливо якщо взяти до уваги, яким ресурсомістким стане цей виклик для Києва — адже доведеться переконати інших учасників Ініціативи, що право долучитися хоче здобути держава, яка не є членом ЄС і до того ж претендує на те, щоб стати реципієнтом, а не донором інвестиційного фонду проєкту. Попри все, відповідь має бути ствердною.
Читайте також: Не потонути. Чи є місце Україні в ініціативі «Тримор’я»?
По-перше, якщо Україна долучиться до реалізації масштабних інфраструктурних регіональних проєктів «Тримор’я» — будівництва солідарного транспортного хабу в Польщі та магістралі Via Carpatia (сполучення між Грецією та Литвою), це може створити додаткові можливості у сфері перевезень у контексті європейської мережі TEN-T і китайського «нового Шовкового шляху», а також транспортування товарів з Європи до Азії та у зворотному напрямку.
По-друге, США не відмовляться від інвестицій у безпековий вимір Ініціативи. Це передбачено документами, які підтримав Конгрес США: «Актом підтримки енергетичної безпеки Європи 2019», «Актом європейської безпеки та диверсифікації 2019» й «Висловленням підтримки Ініціативі Тримор’я у її спробах підвищити енергетичну незалежність та інфраструктурне сполучення й так посилити безпеку США та Європи». Для України співпраця з «Тримор’ям» і США з безпекових питань стане доречним доповненням до заходів зі спротиву російській агресії.
По-третє, на тлі війни з РФ Київ зацікавлений доєднатися до якомога більшої кількості регіональних ініціатив та об’єднань. Долучення України до «Тримор’я», щонайменше як спостерігача, а згодом і повноправного члена, посилить шанси на поглиблення співпраці з іншими об’єднаннями, до яких належать держави «Тримор’я» (як-от Бухарестська дев’ятка й Вишеградська четвірка), і надасть імпульсу новоствореному Люблінському трикутнику у складі України, Литви та Польщі.